Новини культури

Марія Савчин – народна майстриня

Скількито вже тих рушників вишила за своє життя Марія Савчин. І для дочок, і для внуків, а вже й для правнука. А ще ними та іншим вишиттям вона обдаровувала поважних гостей Сокаля, друзів, знайомих. І для церкви, і для школи вишила. Ще будучи директором Сокальської школиінтернату, Марія Василівна створила там кімнату «Берегиня», до речі, де був перший щирий притулок сокальських союзянок. Там вона разом зі своїми колегами збирала українські ноші, предмети українського побуту і, звичайно, вишиванки, в які пані Марія залюблена з дитинства. На її рушниках і полинова туга за рідним холмським краєм, і материнське благословення для дітей, онуків та правнучка, і щира любов до тепер вже рідної Сокальщини. Вишиванки Марії Савчин бачили і в Польщі, і на різних теренах України.

24 грудня 2005 року їй присвоїли звання народної майстрині. Її внучка, названа в честь бабусі, Марійка Латинник представляла науководослідницьку роботу «Духовномистецька сутність вишивок Марії Савчин» на Всеукраїнській виставцізвіті дитячої творчості «Країна юних майстрів», яка проходила в Києві за участю Президента України Віктора Януковича. Там були діти з різних регіонів України. Гості, які прибули разом з Президентом, запропонували дітям проводити екскурсії мовою, яка їм є найближчою. Звичайно, Марійка, юна сокальчанка, у вишитій бабусею сучасній сокальській сорочці, про багатогранну творчість народної майстрині Марії Савчин розповідала рідною материнською українською мовою. А бабуся тішилась успіхами онуки.

Коли ж старша її внучка народила синочка, то прабабуся сорочечку на хрестини, крижму, сорочки для тата і мами вишила в одному стилі. Не говорячи вже про те, що на хрестинах у церкві св. ап. Петра і Павла вся родина була у вишитих сорочках.

Для Марії Савчин вишивання – то творчість, злет душі, мелодія серця. Навіть з поламаною рукою вона все ж брала голку, нитку, полотно і творила новий взір. Бо ж з дванадцятирічного віку освоїла найскладніші види вишивання: філе, мережку, гладь, виколювання, яворівку… Нещодавно її діти їздили на уродини до свого товариша, котрого вже ніякими подарунками не здивуєш. А здивували – вишитою картиною. Як на неї дивитися, то не можна зрозуміти, чи це зпід пензля вийшла така краса, чи все ж таки, то вишивка.

Скарби Марії Савчин – то родина, діти і вишивки. Сподіваюся, що Марія Василівна створить ще не один рушник, український оберіг, на якому «оживе все знайоме до болю»…

Оксана ПРОЦЬ.

Голос Сокальщини на GoogleNews