У червні Львів відзначає 25-ту річницю історичного візиту Папи Римського Івана Павла ІІ до України. Саме 25–27 червня 2001 року місто стало місцем однієї з найважливіших духовних подій в історії незалежної України. Про те, як готувалися до приїзду понтифіка та яким він запам’ятався, розповів отець-доктор Богдан Прах, тодішній координатор оргкомітету візиту та ректор Львівської духовної семінарії, згодом ректор УКУ. Про це йдеться в інтерв’ю, опублікованому на сайті «Духовна велич Львова».
Священник пригадує, що найбільшим викликом під час підготовки був брак часу. Інформацію про візит у Львові отримали лише в грудні 2000 року, тож активна робота оргкомітету стартувала в січні 2001-го. Потрібно було швидко скоординувати дії з державними структурами та церковними середовищами, а також виконати детальні вимоги Ватикану щодо безпеки прочан і умов перебування Папи, який уже мав поважний вік і труднощі з пересуванням. Зокрема, йшлося навіть про точні параметри крісел, на яких Іван Павло ІІ мав сидіти під час богослужінь і виголошення промов.
За словами отця Богдана Праха, йому допоміг попередній досвід участі в організації папських прощ у Польщі 1991 року, коли Греко-католицька церква приймала Івана Павла ІІ у Перемишлі та Любачеві. Тоді він навчився взаємодіяти з органами безпеки, поліцією, міськими службами та різними церковними структурами, тож у 2001-му вже розумів масштаб завдань, які стояли перед організаторами у Львові та Києві.
Окремо священник відзначає співпрацю з місцевою владою. За його словами, місто Львів відразу активно долучилося до реалізації проєктів, пов’язаних із візитом, і жодного тиску з боку міських чи обласних чиновників він не відчував. Навпаки, вдалося вибудувати партнерські стосунки, які зберігалися впродовж багатьох років.
Важливою частиною візиту стала беатифікація 28 новомучеників Української греко-католицької церкви. Отець Богдан Прах зазначає, що перелік кандидатів на проголошення блаженними був значно ширшим, однак постуляційний комітет обрав тих, щодо кого не могло бути жодних сумнівів. На той час доступ до архівів був дуже обмежений, більшість джерел відкрилися вже за президентства Віктора Ющенка. Сам отець допомагав у веденні справ трьох кандидатів на беатифікацію.
Священник також пригадав епізод, пов’язаний з освяченням наріжного каменю під новий комплекс Українського католицького університету. Тоді шукали головного мецената будівництва семінарії, і засновник міжнародного фонду «Церква в потребі» (Kirche in Not), нідерландський монах отець Веренфрід ван Страатен, який добре знав Івана Павла ІІ, прагнув, щоб саме Папа благословив місце майбутньої семінарії. Через білий монаший одяг отця Веренфріда прочани, які йшли на богослужіння на Сихів, сприйняли його за Папу, тож організаторам довелося швидко вивезти його автомобілем, аби уникнути непорозумінь до приїзду понтифіка.
Отець Богдан Прах згадує й особисті моменти спілкування з Іваном Павлом ІІ. За його словами, Папа вмів зосередити увагу на кожній людині, з якою зустрічався, і навіть за короткий час відчути її потреби. Священник розповів про прощання у львівському аеропорту, коли разом із владикою Юліаном Ґбуром підійшов до понтифіка. Владика жартома сказав польською, що за приїзд Папи «винен» саме отець Богдан, на що Іван Павло ІІ усміхнувся і відповів, що хотів би мати більше таких «винуватців».
Особливу увагу отець-доктор звертає на мовний вибір Папи під час подорожі до України. Він наголошує, що всі офіційні промови Іван Павло ІІ виголошував українською мовою, лише подекуди переходячи на польську для окремих цитат чи фрагментів. Це, на його думку, було виразним знаком поваги до України, українців та Греко-католицької церкви, яка пройшла шлях переслідувань і мучеництва. Папа також акцентував на потребі християнського примирення між українцями та поляками.
Серед найбільш промовистих моментів візиту отець Богдан Прах називає богослужіння на Сихові, куди, попри сильний дощ напередодні, зібралися сотні тисяч вірян. Після благословення Папи, за його словами, вийшло сонце. Священник згадує й відому фразу Івана Павла ІІ про те, що «дощ паде, буря іде, а діти будуть рости», яку сприймає як пророчі слова про випробування, що ще чекали Україну, але не мали зламати її майбутнє.
Головним посланням Папи до українців, на переконання отця Богдана Праха, була повага до власної історії, мови та культури. Іван Павло ІІ нагадував про приклад попередніх поколінь, які в набагато важчих умовах зберігали гідність, працювали для держави, трималися християнських цінностей і не дозволяли роз’єднати український народ.
Священник переконаний, що візит Івана Павла ІІ суттєво вплинув на подальший розвиток України. Він вважає, що без відважних слів надії, які Папа вселяв у серця людей, подальші події, зокрема Помаранчева революція та Майдан, могли б мати інший перебіг. На його думку, сьогодні, в умовах війни, українцям варто знову звернутися до проповідей Івана Павла ІІ та переосмислити їхні послання.
До 25-ї річниці візиту Папи Івана Павла ІІ у Львові підготували майже сотню духовних, культурних, мистецьких та молодіжних заходів. Серед них — святкові богослужіння, кінопокази, велопроща, флешмоб «Папа-молодь», фотовиставки та погашення ювілейної поштової марки.