Народний депутат України, заступник голови Комітету ВР з питань європейської інтеграції, голова підкомітету з питань політичного діалогу, міжлюдських контактів та співробітництва між Україною та Європейським Союзом у сфері юстиції та внутрішніх справ, координації технічної допомоги ЄС у Верховній Раді України Степан КУРПІЛЬ взяв участь у пленарному засіданні Європарламенту у Страсбурзі. Після повернення в Україну він відповів на декілька запитань редакції газети "Голос з-над Бугу".
– Чому, на Вашу думку, розгляд рекомендацій Європарламентом щодо України, який планувся на пленарний вересень цього року, перенесли на пізніше листопад?
– Так, на парламентській асамблеї Євронест східне партнерство рекомендації щодо нашої держави перенесли на пізніше. Думаю, це пов"язано, насамперед, з політичною ситуацією в Україні арештом Юлії Тимошенко і утриманням її досі в СІЗО. Ми дуже багато спілкувалися з депутатами Європарламенту. Найчастіше питання, які звучали про Україну, це була ситуація щодо Тимошенко. В більшості провідних європейських політиків, лідерів Євросоюзу, визріла така думка, що неприпустимо позбавляти Юлію Тимошенко можливості в майбутньому не брати участі у парламент•ських та президентських виборах. Вони не сприймають перспективи, коли б її було не допущено до політичного поля в Україні. І тому переносять ці рішення. Все частіше звучать голоси, що поки що передчасно парафовувати угоду з Україною щодо асоціації з Європейським Союзом. Власне, ця проблема нині є під питанням.
Звичайно, хотілося б, щоб Європейський Союз і Україна врештірешт підписали Угоду про асоціацію, оскільки це певні зобов"язання до нашої держави, в тому числі і щодо демократії, прав людини, формування судової реформи.
Європейці дивляться, що в нас відбувається на ділі, а менше вірять словам. Коли вони політики, дипломати бували в Печерському суді, в них склалося враження, що цей суд є необ"єктивним, упередженим, політично вмотивованим. Фактично відбувається "вистава" з конкурентом, одним словом, зачищається політичне поле. Тому в них це питання дуже принципове і, думаю, українська влада, врештірешт, змушена буде на це адекватно відреагувати.
– Хто очолював українську делегацію у Страсбурзі?
– Очолював її народний депутат Борис Тарасюк. Він є співголовою парламентської асамблеї Євронест. Я входжу до політичного комітету. А ще є економічний, енергетичний, з питань культури, освіти…
Ми працювали над резолюцією щодо саміту східного партнерства, який має відбутися у Варшаві 2530 вересня. Особливо гаряча боротьба була за те, щоб в тій резолюції знайшлися положення щодо перспективи членства України та інших східноєвропейських країн в Євросоюзі. Двічі головуючий оголошував, що немає більшості голосів за рішення щодо членства України і резолюції. За третім разом, коли уже об"єднали рахівників від східноєвропейського компоненту і Європейського Союзу, то спільно вони нарахували навіть на два голоси більше, ніж було потрібно, аби цей пункт резолюції пройшов.
Але біда в тому, що резолюції так і не вдалося прийняти з іншої причини. Між азербайджанською та вірменською делегаціями постійно виникають суперечки, оскільки ці країни мають між собою територіальну проблему. З найменшого приводу вони починають сваритися, не сприймають позиції одне одного і в результаті таких "міжусобиць" між ними, резолюції в цілому не вдалося прийняти. Тому, що вони не погоджувалися на формулювання з приводу самовизначення нації, територіальної цілісності. Те, що влаштовувало одних не влаштовувало інших. Хоча насправді проблема надумана. Оскільки в резолюції просто повторювалися ці принципи міжнародного права, які вже зафіксовані в інших міжнародних договорах і конвенціях. На жаль, Україна знаходиться в такій "компанії", де двоє членів перебувають між собою фактично в стані війни, наразі, холодної, можна сказати замороженої.
Ясна річ, для України потрібні, насамперед, двосторонні стосунки з Європейським Союзом. Але ми також не відмовляємося від участі у програмі східного партнерства, оскільки на це виділяються певні кошти на різні програми, приблизно шістсот мільйонів євро на рік. Тому потрібно брати в цьому участь, використовувати можливості для автентичності європейського законодавства для формулювання тих програм в енергетичній безпеці, культурі та інших, щоб Україна з цього користала.
– Степане Володимировичу, хто з депутатів Європарламенту прихильно ставиться до України?
– Є порізному. Але досить прихильно ставляться поляки. Мав розмову з депутатом Європарламенту від Польщі Мареком Сівець. Він соціалдемократ. Але, враховуючи, що деякі депутати є несприятливі до нашої держави, Марек Сівець завжди голосує на користь України. Так було і цього разу. Спілкувався з ним майже годину. Минулого тижня він побував на восьмій Ялтинській щорічній зустрічі "Україна і світ: спільні виклики, спільне майбутнє", де йшла мова про те, що Угода про асоціацію України в Європейський Союз в обов`язковому порядку повинна включати пункт про європерспективу країни.
– Що найближчим часом можна очікувати Україні від Європейського Союзу?
– Думаю що зараз уже все фактично залежить не від Європейського Союзу, а від України. Тому щодо членства України, щоб це було зафіксовано в певних документах, зокрема, угоді про асоціацію, яка планується, фактично ніхто вже особливо не виступає. Там деякі німецькі депутати проти, французькі, але їх не є більшість. Тому така процедура цілком реальна. Згадаймо Польщу. Ця держава після того як отримала чіткий документ щодо перспективи членства, через десять років стала членом Євросоюзу. Якщо в нас буде перспектива, думаю, і ми в таких часових рамках можемо осягнути членство в Євросоюзі. Але тут все залежить від того, як розвиватиметься ситуація в Україні. Якщо це буде шляхом зміцнення демократії, свободи слова і реформування судової системи, то, звичайно, матимемо успіхи і Європа в усьому нас підтримуватиме. Якщо ж відбуватимуться політичні переслідування опозиції, згортатимуться свобода слова і демократія, то навряд чи можна розраховувати на якийсь серйозний поштовх щодо європейської інтеграції. Але треба бути оптимістом.
Розмову записав
Василь СОРОЧУК.