Головна / Поезія / Поезія Лідії Гійшишки – Заклик весни, Зрада

Поезія Лідії Гійшишки – Заклик весни, Зрада

ЗАКЛИК ВЕСНИ

Розступіться, зимовії хмари!
Не обтяжуйте неба блакить,
Забирайте снігів своїх чари,
Ясне сонце з полону звільніть.
Більш несила той холод терпіти,
Загостилася, певно, зима.
Мрії вже вимальовують квіти,
Що несе їх красунявесна.
Це для неї готується в шати
Одягнутися матиземля,
Й світ притих, щоб її величати,
Яка світ надихне до життя.
Вже й веснянки шепочуть діброви,
Клич лелечий цілує блакить –
Розступайтеся, хмари зимові,
Для весни ви дорогу звільніть.

ЗРАДА

В пишні коси вплетена фіалка,
Сукня оксамитова з жабо:
Поспішала ніченькациганка
На побачення до милого свого.
Позирала раз у раз в люстерко:
– Чи ж то гарна… Люба чи йому?
У віконце глянула: – Вже смеркло.
Милий жде! Біжу… біжу… біжу!
Серце птахом в грудях стукотіло,
Пурхала метеликом душа,
Мов на крилоньках до милого летіла,
Пригорнутись щоб до любого плеча.
Поспішала й чути не бажала
Вітру буйного, страшних до болю, слів,
А побачивши все, гірко заридала,
Так, що соловейко втих – зомлів.
Ой, ридала ніченькациганка,
Вітер плач по полю розвівав…
Срібний місяць на небеснім ганку
Зіроньку до себе пригортав.

Лідія ГІЙШИШКА, с. Войславичі.

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

1 × two =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!