КОМУ Ж ТЕПЕР ПОВІРИШ, УКРАЇНО?
Вдягають депутати вишиванки,
Рекламне розмаїття на стіні,
Кому тепер повіриш, Україно?
Себе вже показали "ті" і "ці".
Перевелись Шухевичі й Бандери,
Славетні Коновальці й Богуни.
Готуються в парламент мільйонери,
Що виросли з твоєї бідноти.
Кому тепер повіриш, Україно?..
…Та хай надія серце окриля,
Що у шаленій віхолі полови
Знайдеться ще хоч пригорща зерна.
НА МАЙДАНІ
Там, на велелюдному майдані,
Просто потішаючи юрбу,
Грав дідусь старенький на баяні
Мелодію веселу, запальну.
В шапку гроші клали перехожі,
Захлинався радістю баян,
А в очах старого музиканта
Горя й смутку цілий океан.
ЦЕ – БЛАГОДАТЬ
До церкви, ще у перші дні життя
З нас кожного принесли до хреста.
Її не нищить, не стирає час,
Вона стрічає й проводжає нас…
Тут відпочине серце і душа,
Ми прославляєм Господа-Творця,
Ми молимось за мертвих і живих,
За того, хто прийшов, і хто не встиг.
Тому і родить щедро нам земля,
Є вдосталь хліба – голоду нема,
Стихії, бурі, грому нам не знать.
Це благодать. Господня благодать.
ПРОБАЧ
Не дзвони мені, не ходи,
Не плекай в своїм серці мрію,
Залиши мене, залиши,
Бо любити тебе не вмію.
Я караюся, мучусь я,
Боже милий, ну що ж я вдію?!
В моїм серці нема тепла,
Я ніколи тебе не зігрію.
Не готова сказати "так"
І промовити "ні" не смію,
У житті може статись так,
Що колись я про все пожалію…
…Щиро вдячна тобі за це,
Що хотів мені догодити,
Без любові пробач мене,
Я не зможу з тобою жити…
ІДУ СЕЛОМ
Своїм селом ріднесеньким іду,
Іду щодня повз цю вербу розлогу,
Он вишні поспиралися на пліт
І простягають руки на дорогу.
Під вікнами – квіткові острови,
Десь яблунька, а десь – медова грушка,
Припудрилась "мурованка" стара,
Підфарбувала свого капелюшка.
Лежать, немов на пляжі, гарбузи.
Верба схилилась клену на рамена
І стеляться, клубочаться дими, –
Така смачна картопелька печена!
Марія ПАВЛОВА,
с. Хлівчани. \