РОЗМОВА З ТАРАСОМ
Іду до тебе на розмову,
Тарасе-брате, Батьку мій.
Вагоме кожне Твоє слово,
Бо не зрівняне ні з чиїм.
Я на Чернечу спішу гору
Відчути силу крізь граніт.
А Ти вдивляєшся суворо:
– Я ж дав безцінний заповіт.
У ньому – весь я на долоні,
У нім любові серця звіт.
У ньому заклики до волі:
Зірвати вражий, панський гніт.
Мій гнів – ненавистю прониклий,
Зірвіть кайдани у борні!
В сім’ї і вільній, і великій
Мене згадайте в тишині.
– Вкраїна вільна вже, Тарасе,
І вільні люди в ній тепер,
Але не йдуть герої в маси
З полону вирвати святе.
Кобзарю мій, духовний Батьку,
Мабуть, такий уже наш час,
Бо в небуття скотився спадок,
Що так згуртовував не раз.
– Ви почуття святі возвисьте,
Любов’ю землю окропіть.
Вкраїну-неньку так любіте,
Як я любив. Як я – любіть.
Ольга ГАВРИЛЮК.
с. Свитазів.