ЧОРНОБИЛЬ
Спокійна нічка Прип’ять пригортала,
Ніхто ніде біди не віщував.
Весна цвіла. Весна тоді буяла.
Старий лелека зорі рахував…
Аж раптом відчинилась брама пекла,
На всю вселенну клацнувши замком.
Вогонь пекельний доторкався неба
Розпеченим скаженим язиком.
Рентгени полетіли білим світом.
Пішли з життя малі і молоді…
І яблунька ридає білим цвітом,
Несе печаль лелека на крилі.
За ким голосить дзвін, за ким сумує?
Кого зловіща смерть підстерегла?
Пройшли роки – Чорнобиль все жнивує,
Мов яблука, зриваючи життя.
***
…А я тебе чекала стільки літ!
(Шевченкова Оксана)
…А я тебе чекала стільки літ!
Я часом навіть марила тобою.
І сипався на землю білий цвіт,
Вербове листя плило за водою…
Зів’яла та надієчка моя,
Що поєднати доленьки хотіла.
А я тобі калиною цвіла,
При зустрічі тополею тремтіла.
Я стала би русалкою тоді,
Щоби тебе з долоні напувати.
Мою красу розп’яли москалі,
Ну, а тебе – постригли у солдати.
Земні дороги наші розійшлись,
Моя душа тепер твою шукає:
Туманом ніжно кручу обійме,
То квіткою в підніжжі розцвітає…
О, СВІТЕ МІЙ!
О, світе мій! Я так тебе люблю!
Ця непорочність так тобі пасує!
Спиває пташка вранішню росу,
Земля живе, джерелами пульсує.
Під величезним куполом небес
Ромашок ніжність і безмежжя поля.
З доріг широких і крутих стежин
Мереживо життя сплітає доля.
О, світе мій, тобою я живу,
Моя ти радість і моя тривога.
В тобі щодня, щомиті пізнаю
Могутність, велич, досконалість Бога.
***
Зі сну збудилась матінка-земля,
Шпак пісеньку несміло починає.
А ми йдемо в скорботі до хреста,
Де на Голгофі Божий Син вмирає…
В жалобі схилим голови свої
(хоча б крізь землю провалитись мали).
Це наші всі провини і гріхи
Святого Чоловіка розіп’яли.
Прости нам, Боже, каємось сповна
За хресну смерть і за голгофські муки!
Ісус ласкаво глянув із хреста
І зранені простяг над світом руки…
СУДИЛИ ЖІНКУ…
Жваво ідуть дебати
В залі судовій зранку, –
За два рядочки маку
Судять просту селянку.
На вузлуваті руки
Голову похилила:
«Я ж маковиння, люди,
У борозні спалила!
Та чи ж я винувата,
Що безробітною стала?
Я ту скляночку маку
На свято собі продала…»
Каялась в чомусь жінка.
Хто ж її, бідну, слухав?
…Потяг із наркотою
Тим часом, безпечно чухав…
Марія ПАВЛОВА.
с. Хлівчани.