Він думав про життя завжди, хоча й може не саме про своє – а тих, хто його оточував: життя найближчих, друзів, колег, життя усієї нації. Думав скромно, хоча був амбітний, знав глибину свого розуму, але ніколи не принижував того, хто знав менше. Вчив. Вчив як вчитель, як мудра людина, вчив як поет. Писав багато, але довгий час ховав у свою «захалявну» книжечку. Ховав, не через критику чи осуд, а швидше боявся нерозуміння його багатогранної душі, палкого серця і прагматичного розуму. Бо творив для життя і для людей. Минув рік, як Захара Гнідця не стало. Ми далі живемо, але вже без нього, без його глибоких знань, дотепного жарту, сердечного слова, без його щирої любові і так само щирої нелюбові. Так несподівано обірвалась струна життя Людини, але ж «гірка смерть не розлучає любові», не сміє розлучити, не сміє дати канути у безвість забуття Лункому Талантові, такому влучному відгукові на наші більш, ніж складні часи.
Отож, його вже серед нас нема, але він оживає в поетичних строфах…
Оксана ПРОЦЬ.
VIVERE MEMENTO – ДУМАЙ ПРО ЖИТТЯ
Колись, коли мене не буде,
Я оживу в рядках листа,
Такою поки що хай буде
Моя та вас усіх мета.
Я стиль свій мушу загострити
Як скальпель той атаган,
Щоб зло і злочини разити
І добирать таких доган,
Які суб`єктів не вбивали,
А нарід лиш ампутували.
І засівали там зерно,
Де плідне серце, чисте дно.
* * *
На мотовилі суєти
Лише утиль
Протрухла пряжа
І гіркоти від марноти
Що часом більш,
ніж правда важить.
До сонця правду повернімо
Й добро для ближнього творімо.
* * *
Вітання щире графомана
Вам посилає перограф!
Як би того досяг він сану,
Його б назвали каліграф.
Медитативність в добрім сенсі
Шляхетність вчинкам подає
Вона не в доларі, ні в пенсі,
А в доброті і в честі є!
Ми на узбіччі, емери ти,
І вільний час сприяє нам
І фіміам божкам кадити
І пліснявий трощить бедлам…
«Форпост сучасності – ковбаси.
А не омріяний еклер, –
Гуде сучасник гучно басом…»
Яким же бути нам тепер?!
Терпіння і німа терплячість –
Спасенний голос вишини,
Та бути битими без здачі
Й терпіти мовчки без вини –
Це все одно, що в гріх упасти,
Поскнівши все життя рабом
І розтрощитися назавше
З добра й свободи знаменом!
Здається, почалось невинно
Іскрився в попелі лиш жарт
А тут… революційно й чинно
Реванш якийсь ступа на старт…
Лжедипломате, ніби, друже! –
Думкам моїм нема гальма.
Коли не так прядеться кужіль,
Коли на трон сідає тьма,
Тому безжальну інвективу
Я супостатам в горло шлю,
А тим, хто любить рідну ниву,
Орати й сіяти велю.
Врожай усеплодюща Мати
Нам принесе за чесний труд,
Сучасні щезнуть супостати:
Народ змете їх, наче бруд!
* * *
Коли у гроні звабних Грацій
Шука притулку погляд ваш
Як ніжний аромат акацій
В затишний заліта шалаш,
Як далина схова в тумані
Зубчастий виднокола пруг,
Коли на вмите небо раннє
Росою вкритий гляне луг, –
Тоді ви знехтуйте на хвилю
Солодким світанковим сном
Й відкрийте серце, щоб ідилію
Схопить з їх чарівним тлом.
Нехай вона в нім веселково
Осяє ваш безцільний світ
І від рутини до обнови
Веде вас безліч мрійних літ…
Тоді бурхливе хвилювання,
Що розгойдалось, мов гроза,
Дасть насолоду раювання
І помисли всі стануть за
Різноманітність колоритну,
Позбавлену банальних рам
І вручать карточку візитну
На довгий час блаженство вам…
А ви краси не бійтесь, стресів:
Дозволено тут впасти ниць,
А й в серці зродиться естетик
Серед вагомого й дрібниць…
Малюйте арабески словом,
Яких ще досі не було.
Ламайте сумніву окови,
Січіть пером нещадне зло.
Не бійтесь погляду Медузи
Коли в загравах постає
Майбутнього веління дуже
І пульс народу в ньому б`’є.
* * *
Немає вищої мети
Як до блаженства щастя йти
Боротись і перемагати.
Солодка радість перемог
Коли мине пора тривог,
Напружена, чекань, знемог.
Життя, неначе сон мина,
Ніхто докладно не пізна
Причин і наслідків до дна.
Проте борись і в щастя вір
Як пасічник у медозбір,
Як струм у море, що йде з гір.
Бо кращої нема мети
Як в боротьбі перемогти
Противника, яким є ти!
Захар ГНІДЕЦЬ.