Останніми роками російський ринок вугілля показує різнопланову динаміку. Але за минулий рік, наприклад, імпорт був у 30 разів нижчим від внутрішнього виробництва, а торговельне позитивне сальдо перевищило 207,7 мільйонів тонн.
Станом на 2020 рік Російська Федерація стоїть на другому місці у світі з видобутку сировини.
Небагато цифр
Хороші показники останнім часом видає Сибірський Федеральний округ із обсягами 555,2 мільйона тонн продукту. Основне виробництво вугілля йде на АТ СУЕК, АТ ХК СДС ВУГІЛЛЯ, АТ УК КУЗБАСРАЗРЕЗУГІЛЬ.
В основному видобувають коксівне та енергетичне вугілля. У цьому лідером виробництва є енергетичне вугілля. А готова продукція йде на потреби хімічної галузі та енергетики.
Огляд ринку вугілля у Росії виявив наступних провідних виробників у цій галузі:
- АТ СУЕК.
- ПАТ ПІВДЕННИЙ КУЗБАС.
- АТ КК КУЗБАСРАЗРІЗВУГІЛЛЯ.
- ПАТ РОЗПАДСЬКА.
- АТ РОСІЙСЬКЕ ВУГІЛЛЯ.
- СП БАРЗАСЬКЕ ТОВАРИСТВО.
- Структура імпорту та експорту
Наслідуючи аналіз імпорту та експорту вугілля в Росії за посиланням, можна сказати, що можна сказати, що основні імпортні поставки йдуть із Казахстану – 90%, провідний постачальник – ДП РЦ ТД ВУГІЛЛЯ ДОНБАСУ – 1%. На другому та третіх місцях з постачання – Україна та Колумбія.
Серед імпортних постачальників вугілля можна назвати:
- ДП РЦ ТД ВУГІЛЛЯ ДОНБАСУ;
- ФОП ВЕЛІКОІВАНЕНКО Є.І;
- ГУП ЛНР АНТРАЦИТ;
- ТОВ ПРОМТЕХВУГІЛЛЯ АС;
- МТФ ЛОГІСТІКС;
- ТОВ С.К.Ю. ТРАНЗИТ.
Основні поставки йшли до Свердловська – 23%, Ростов-на-Дону – 21%, до Москви – 18%.
Основний експорт спрямовано Китай – 17%, постачальник – SUEK AG – 12%. Далі йде Південна Корея – 15% та Японія – 5%. Постачання формувалися з Кемерово – 70%, Якутії – 6%, Хакасії – 5%.
Зазначимо найбільші компанії, які, судячи з дослідження ринку вугілля до, задіяні у експорті продукту:
- АТ СИБІРСЬКИЙ АНТРАЦИТ.
- ТОВ ПРОМУГІЛЬСЕРВІС.
- ТОВ КОЛМАР ПРОДАЖУ ТА ЛОГІСТИКА.
- ТОВ СУЕК ХАКАСІЯ.
- ПАТ ПІВДЕННИЙ КУЗБАС.
- АТ ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ ЯКУТУГОЛЬ.
Специфіка галузі та проблеми, що намітилися
Специфікою російської вугільної галузі вважатимуться те, що вона повністю функціонує гроші приватних інвесторів. У цьому промислові підприємства цього сектора є градообразующими. Вугільна промисловість неспроможна існувати без залізничних перевезень: 45% всього вантажообігу на залізничному транспорті становить транспортування вугілля.
Фінансовий стан галузі наразі стабільний. Наприклад, за 2020 рік виручка підприємств склала 246,8 мільярда рублів, що на 32% більше попереднього року. Дебіторська заборгованість організацій знизилася на 5%, кредиторська – на 17%.
Але є й деякі проблемні моменти у галузі. Перерахуємо їх:
- Надмірні транспортні витрати на вантажоперевезення;
- Зниження попиту вугілля;
- Зношування вугільних шахт, колодязів, розрізів, що намітилося;
- Реструктуризація галузі, що тривала;
- Дефіцит добрих кадрів.
Не лише у світових масштабах, а й у масштабах країни зараз важко давати прогнози з приводу розвитку галузі, так стверджують фахівці. Адже на перше місце зараз виходять різні альтернативні джерела. Пошук альтернативи вже зараз веде до зниження споживання продукту не тільки на внутрішньому ринку, але йде зниження попиту на експорт. На даний момент основний орієнтир збуту спрямований на Азіатсько-Тихоокеанський регіон.
Що стосується цінової політики, то в цьому питанні все залежить від попиту не тільки на внутрішньому ринку, а й на зовнішньому, а також залежить від собівартості видобутку сировини.
Розвиток галузі поки що видається досить туманно, але не особливо критично. Адже наші виробники можуть працювати у різних умовах, а видобутку вугілля за підрахунками аналітиків вистачить ще на 350 років у нашій країні. Наприклад, у Китаї вже всі запаси вичерпані. Але собівартість нашого товару може тримати будь-які цінові показники.