10 листопада у Львові відбудеться прощання з чотирма військовослужбовцями — Андрієм Сколоздрою, Олександром Мащаком, Андрієм Качмариком та Назарієм Коршилівським, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада просить львів’ян і гостей міста долучитися до церемонії та утриматися в цей час від розважальних заходів.
Прощання з Андрієм Сколоздрою розпочнеться о 09:30 у церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Сокільниках. Чин похорону всіх чотирьох військовослужбовців відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Приблизно об 11:40 на площі Ринок запланована загальноміська церемонія прощання.
Андрія Сколоздру, Олександра Мащака та Андрія Качмарика поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній. Назарія Коршилівського спочиватиме на Ряснянському кладовищі, на військовому полі.
Андрій Сколоздра (14.12.1982 — 10.09.2024) був львів’янином. Навчався у середній школі №67 Львова, пізніше здобув фах техніка-технолога у Технологічному фаховому коледжі Національного лісотехнічного університету України. Працював електрозварювальником на приватних підприємствах. Рідні згадують його як чесну, доброзичливу й щиру людину, яка найбільше цінувала сім’ю, любила проводити час із доньками, подорожувати, відпочивати на природі, ходити в гори та рибалити. Після початку повномасштабного вторгнення він став до лав оборони, служив у 103-й окремій бригаді територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького, виконував завдання на Донецькому, Луганському, Південно-Слобожанському та Курському напрямках. Нагороджений нагрудними знаками «Честь і Батьківщина» та «Ветеран війни». У нього залишилися дружина, дві доньки, мати, брат із сім’єю, друзі та велика родина.
Олександр Мащак (03.10.1986 — 30.10.2026) також народився і виріс у Львові. Навчався у середніх школах №67 та №98 міста. Працював у будівельній галузі на приватних підприємствах. За спогадами близьких, був щирою, доброю, самостійною та відповідальною людиною, турботливим батьком і працьовитим чоловіком. Любив риболовлю, майстрування та ремонтну справу, у якій мав добру професійну репутацію. У 2023 році став на захист України, воював на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 44-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Нагороджений відзнаками бригади — нагрудним знаком «За незламність та відданість Україні» та знаком «Ветеран війни». Після себе залишив матір, дружину, сина, брата, родичів і хрещеника.
Андрій Качмарик (19.08.1984 — 31.10.2026) — львів’янин, випускник середньої школи №72. Професію автослюсаря здобув у Львівському вищому професійному політехнічному училищі. Проходив строкову військову службу, працював у будівництві. Рідні описують його як доброго, товариського й працьовитого чоловіка, вмілого майстра, який завжди приходив на допомогу. Любив рибалку, збирання грибів, роботу біля дому. У 2024 році став на захист України. Спочатку служив на Південно-Слобожанському напрямку в 42-й окремій механізованій бригаді імені Героя України Валерія Гудзя, згодом воював на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, а пізніше — на Дніпропетровському напрямку в 141-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни». У нього залишилися мати, двоє синів, сестра з родиною та інші рідні.
Назарій Коршилівський (20.04.1988 — 06.11.2026) походив зі Львова, навчався у ліцеї №15 Львівської міської ради. Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок». Працював майстром у вищому професійному училищі №20 Львова, зварювальником у регіональній філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також у будівельній сфері, пасажирських перевезеннях і сервісі автомобілів на приватних підприємствах. Близькі згадують його як розумного, вихованого та інтелектуально розвиненого чоловіка з широким колом інтересів. Він багато читав, цікавився спортом, космосом, кулінарією, релігійною тематикою, вивчав Біблію та постійно прагнув самовдосконалення. З початком повномасштабного вторгнення став на оборону держави, служив на Північно-Слобожанському напрямку у складі 5-го Сумського прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Після нього залишилися сестра, племінник, друзі та родина.