Любомир Мікало, позивний «Батя», — ветеран, який воює з перших днів повномасштабного вторгнення. Уродженець Хмельниччини, він пройшов бойові дії на Донеччині, Луганщині, Харківщині та Сумщині. Упродовж півтора року служив разом із власним сином в одному бліндажі, ділячи всі труднощі фронту.
🪖 Початок шляху: сім’я на фронті
У 2022 році, коли війна застала його на роботі монтажника у Старокостянтинові, Любомир разом із сином, братом та швагром добровільно вирушив до лав ЗСУ.
«Ми не вагалися. Просто прийшли додому — і пішли захищати», — згадує він.
Його син воював із ним пліч-о-пліч, але згодом перейшов до підрозділу БПЛА.
«Син мною пишається, але я до цього ставлюсь скромно», — говорить «Батя».
🪖 Бої на сході та півночі
Перші завдання Любомир виконував на Білогорівці. Згодом брав участь у боях під Лиманом, у Харківській та Сумській областях. Пізніше знову повернувся на Сумщину, де відбулася найгероїчніша сторінка його військової історії — 42 дні в оточенні.
🔥 42 дні в оточенні: позиція «Батя»
У травні 2025 року група, яку очолював Любомир, отримала наказ висунутись у село Олексіївка на Сумщині. Через кілька днів стало очевидно — їхня позиція оточена противником.
🛡️ Хронологія виживання:
- 30 травня — п’ятеро бійців, прикриваючись темрявою, висунулись на нову точку. Та вже на підході по них відкрили вогонь — ворог був позаду, а заплановане укриття вже палало. Вони шукали нове місце і зупинилися в підвалі на півдні села.
- Розвідка та боротьба — за допомогою трофейних телефонів визначали маршрути противника, ховалися в хащах, не демаскували себе, знищували ворога із засідок.
- Зіткнення — майже щодня відбувались бої. Воїни ліквідовували по 1–2 загарбників на добу, використовуючи поодинокі постріли або маскуючи кидки гранат під атаки дронів.
- Логістика в оточенні — спочатку споживали власні запаси, потім отримували допомогу дронами. Часто необхідне добували у знищених противників.
«Ми жартували, що це “російська доставка Glovo”», — сміється Любомир. - Тіло в підвалі — тіло ліквідованого ворога перебувало поруч із бійцями протягом 41 доби, щоб уникнути демаскування.
💥 Вихід
На 40-й день ворог атакував із лівого флангу, зав’язався бій. Позицію українських бійців викрили. Ворог застосував FPV-дрони та запальні боєприпаси, намагався знищити вхід до підвалу.
Бійці прийняли рішення триматися ще добу, а потім вийти. Завдяки дезорієнтації ворога їм вдалося вночі, на 42-й день, вибратися з оточення.
Любомир отримав численні поранення: зламане ребро, контузії, порвані барабанні перетинки. Попри це, залишався в строю до останнього моменту.
Із п’яти бійців групи живими повернулись лише двоє. Сам «Батя» особисто ліквідував до 30 ворогів.