9 листопада у Львові відбудеться прощання з трьома військовослужбовцями, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Місто попрощається з Анатолієм Форисем, Михайлом Галушкою та Василем Яцківим. Міська влада закликає мешканців та гостей Львова долучитися до церемоній та утриматися у цей час від розважальних заходів.
Чин похорону усіх трьох полеглих відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, орієнтовно об 11:40, на площі Ринок розпочнеться загальноміська церемонія прощання.
Анатолія Форися поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна). Михайла Галушку спочине на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.
Прощання з Василем Яцківим розпочнеться о 12:15 біля родинного будинку в селі Підгірне на Львівщині. О 13:00 траурні заходи продовжаться у храмі Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ в Підгірному. Поховають військового на місцевому кладовищі.
Василь Яцків (22.05.1982 — 28.09.2025) народився в селі Підгірне Львівської області. Навчався у Підберізцівському ліцеї Підберізцівської сільської ради, а також у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Вищу освіту здобув у Національному університеті «Львівська політехніка» (раніше — Львівський державний інститут новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола) за спеціальністю «Менеджмент організацій». Працював у сфері продажу та будівництва на приватних підприємствах.
Рідні згадують Василя як життєрадісну та комунікабельну людину з вираженими лідерськими якостями, яка завжди була готова прийти на допомогу. Він був відданим чоловіком, турботливим батьком, любив автомобілі та подорожі з родиною. Із початком повномасштабного вторгнення став до лав оборонців України. Служив у 125-й окремій важкій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України, де виконував бойові завдання на Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни». У нього залишилися дружина, донька, син, три брати, три сестри, племінники та інші рідні.
Анатолій Форись (20.03.1995 — 28.10.2026) був львів’янином. Закінчив ліцей №17 Львівської міської ради, згодом опанував професію столяра у Львівському професійно-технічному училищі. Проходив строкову службу у Національній гвардії України, після чого працював столяром на приватних підприємствах.
За спогадами родини, Анатолій був розумним, добрим, працьовитим і врівноваженим, вирізнявся доброзичливістю і товариськістю. У вільний час любив працювати з деревом, виготовляв вироби та меблі, цінував сімейні моменти, захоплювався подорожами та плаванням. Після початку повномасштабного вторгнення знову став до зброї, захищаючи Україну в лавах 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ на Північно-Слобожанському, Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках.
За службу та мужність відзначений орденом «За мужність» III ступеня, відзнаками Міністра оборони України «Хрест доблесті» та «Хрест Сил територіальної оборони», відзнаками Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» і «Хрест хоробрих», пам’ятним нагрудним знаком оперативного командування «Північ» та медаллю «Ветеран війни». У Анатолія Форися залишилися дружина, донька, батьки, брат та інші рідні.
Михайло Галушка (15.10.1980 — 29.10.2026) також був львів’янином. Навчався у середній загальноосвітній школі №60 міста Львова, згодом здобув фах у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище». Працював у будівельній сфері на приватних підприємствах.
Рідні розповідають, що Михайло був щирим, добрим та життєрадісним, легко знаходив спільну мову з людьми, мав багато друзів і залишав по собі теплі спогади. У 2024 році він став на захист України. Спершу боронив державу на Херсонському напрямку у складі 34-ї окремої бригади морської піхоти «Борисфен» Військово-Морських Сил ЗСУ, а згодом воював на Запорізькому та Дніпропетровському напрямках у складі 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького Сухопутних військ ЗСУ. У Михайла Галушки залишилися мати, брат, племінниці та родина.