
Минає 157 років від дня народження блаженного священномученика Климентія Шептицького. Він з’явився на світ 17 листопада 1869 року в селі Прилбичі на Яворівщині в родині, з якої вийшли відомі церковні та громадські діячі, зокрема митрополит Андрей Шептицький, його старший брат.
При хрещенні майбутній архімандрит отримав ім’я Казимир. Він здобув ґрунтовну світську освіту, став доктором права й мав добрі перспективи політичної кар’єри. Однак обрав інший шлях – присвятив себе Богові та служінню Українській Греко-Католицькій Церкві.
У 1912 році Казимир Шептицький вступив до монастиря, розпочавши новіціат, і прийняв чернече ім’я Климентій. У наступні десятиліття він очолював і розвивав студійське чернецтво, дбав про виховання нового покоління монахів та збереження українського сакрального мистецтва.
У 1937 році Климентій Шептицький переїхав до Львова, щоб допомагати митрополиту Андрею в управлінні Церквою. Під час Другої світової війни він долучився до порятунку євреїв, ризикуючи власною свободою та життям.
Після смерті митрополита Андрея та арешту греко-католицьких єпископів у 1945 році архімандрит Климентій фактично став провідником Української Греко-Католицької Церкви в умовах переслідувань радянською владою, підтримуючи духовенство й вірних.
5 червня 1947 року Климентія Шептицького заарештували. Попри тюремні знущання та пропозиції зректися віри, він залишився вірним своїм переконанням. 1 травня 1951 року у Володимирській в’язниці завершилося його земне життя.
У 1996 році Климентія Шептицького посмертно визнали Праведником народів світу за порятунок євреїв у роки Другої світової війни. 27 червня 2001 року Папа Римський Іван Павло II проголосив його блаженним.
Сьогодні постать Климентія Шептицького згадують як приклад відданості Богові, Церкві та людям, а також як свідчення великої сили духу, з якою він до кінця залишився вірним обраному шляху.