З ініціативи начальника Яворівської районної державної адміністрації Ярослава Коминського продовжуємо рубрику — Спадщина Яворового краю сторінками минулого.
«Українська нація єдина, адже, які б випробування не падали на долю українського народу ми пишаємось своєю історією та багатою культурою. Пам’ятаймо, коли ми знаємо історію минулого, тоді ми будуємо щасливе майбутнє. Продовжуємо мандрівку Яворівщиною в нашій постійній рубриці «Спадщина сторінками минулого». Сьогодні ми ознайомимось з історичною пам’яткою архітектури середини 40-х років XVII ст. — Костел свв..Апостолів Петра і Павла у місті Яворові» — додає Ярослав Коминський Рік 1376 є датою першої писемної згадки про поселення Яворів, яке 1569 року отримало магдебурзьке право. Римо-католицька парафія тут була створена у 1454 році за фінансового сприяння оттавського та ратиборського князя Вацлава. Перший дерев’яний костел носив титул Успіння Пречистої Діви Марії і св..Варвари. У 1648 році місцевий храм зазнав часткових пошкоджень від повсталих селян. З протоколу візитації архієпископа Миколи Вижицького за 1741 рік дізнаємося, що новий дерев’яний храм збудував король Ян III Собеський. З часом стару дерев’яну святиню розібрали, а парафію перенесли до дерев’яного домініканського костелу свв..Апостолів Петра і Павла та св..Яцка, який ще у 1621 році освятив Львівський єпископ-помічник Томаш Піравський. А сучасний мурований костел збудували за кошти Пилипа Риковського у середині 40-х років XVII ст.. його освятив у 1682 році Холмський єпископ Яцек Свенцицький». Точну дату спорудження римо-католицької святині в Яворові подає інше джерело: «Існуючий мурований збудований 1645 році за кошти, залишені в заповіті Петра Риковського. Мурований з цегли. Складається з прямокутної нави і вужчого гранчастого вівтаря. До чільного фасаду, завершеного трикутним фронтом з обелісками по боках, прибудовано на початку XIX триярусна, квадратова в плані вежа. Вкритий костел двосхилими дахами. Під вівтарем є дві крипти, в одній з яких похований фундатор костелу П. Риковський. У 1786 році австрійська влада закрила монастир домініканців, а костел передали парафії. 1807 року храм відремонтували та прибудували низьку вежу з фронтом. У 1874 році відбувся зовнішній ремонт храму, а у 1913 році проведено електричне освітлення. У 1945 році яворівський парох о. Болеслав Голуб виїхав до Польщі, радянська влада костел закрила, розмістивши у ньому заводський склад. Лише у 1889-1990 рр. храм повернули вірним. Пам’ятна подія відбулася 2 жовтня 1989 року. Того дня в присутності єпископа-помічника з Перемишля Стефана Москви після довгої перерви було знову відчинено двері яворівського костелу. Парафіяни активно взялися за відродження своєї святині. У 2003 році у храмі було встановлено меморіальну таблицю Яну III Собеському з нагоди 320-річчя перемоги об’єднаних сил Європи над турецьким військом під Віднем. У 2012 році на подвір’ї біля святині було урочисто відкрито і освячено пам’ятник Папі Івану Павлу II. З 2014 року при костелі працює Орден святої Дороти, який опікується сиротами та дітьми з малозабезпечених сімей.