У ніч з 16 на 17 грудня 1946 року поблизу села Яструбичі, яке нині входить до складу Радехівського району Львівської області, війська МДБ взяли в облогу криївку, в якій перебували високопоставлені діячі УПА. Серед них був майор УПА Василь Левкович, відомий під псевдонімом «Вороний», командир Військового округу УПА «Буг» і кавалер Золотого Хреста Бойової заслуги УПА ІІ класу.
Разом із ним у криївці знаходилися:
- Яків Притулка («Бурий») — окружний провідник УПА Сокальщини
- Пилип Цар («Левич») — охоронець провідника
Коли стало зрозуміло, що втеча майже неможлива, повстанці почали знищувати документацію, заповнивши укриття димом. Притулка і Цар відстрілювалися до останнього. Левковичу було наказано покинути криївку через бічний лаз, однак він втратив свідомість, не встигнувши втекти. Його витягли напівживим і одразу доправили до в’язниці.
Інші учасники криївки загинули:
- Пилип Цар застрелив себе,
- Яків Притулка підірвався гранатою.
Ув’язнення, заслання та родина
Слідство щодо Василя Левковича тривало понад рік, після чого його засудили до 25 років таборів. Перебуваючи на засланні у Воркуті, він познайомився з майбутньою дружиною Ярославою, яка теж відбувала 10-річний термін за підтримку УПА. Вони побралися у таборі. Згодом у подружжя народилися син Роман і донька Дарія. Ярослава звільнилася раніше за чоловіка.
Повернення, визнання та останні роки
Після звільнення Василь Левкович відмовився брати радянський паспорт і вимагав, щоб його визнали не злочинцем, а військовополоненим. Без документів і трудового стажу, він був змушений працювати на шахтах до 72 років.
Нагороду — Золотий Хрест Бойової заслуги УПА ІІ класу, яку йому було присуджено ще в лютому 1946 року, він отримав лише в березні 2008-го на сесії Львівської обласної ради. Варто зазначити, що цією відзнакою за всю історію було нагороджено лише 72 особи: 40 — І класу та 32 — ІІ класу. Через правила конспірації більшість нагород залишалися неврученими, імена героїв не розголошувалися.
Хоч Левкович вижив після оточення, у грудні 1946 року йому посмертно присвоїли звання полковника, вважаючи, що він загинув у сутичці з НКВС. Таким чином, він став останнім полковником УПА.
Спогади про людину
Попри суворі життєві випробування, Василь Левкович залишався скромним, не жорстким, але вимогливим до чесності. Любив вареники, хоч і все життя провів у нестачі.
Помер 13 грудня 2012 року на 93-му році життя. Поховали героя на Личаківському цвинтарі у Львові. Труну опускали під звуки Гімну України.