Головна / Поезія / Поэзия – гимн Небесной сотни

Поэзия – гимн Небесной сотни

НАСНИТЬСЯ ВКРАЇНІ…
Розгойдали небо.
Аж хочеться крикнути:
Досить!!!
Спотворена дійсність.
Безсилих безсонь каламуть.
Війна шаленіє –
життя людські косить і косить…
Покремсані долі
за часом пливуть і пливуть…

На всіх перекатах
чужої покути немає.
На всі виднокола –
немає чужої біди.
Звитяг перегони…
У пошуках власного раю
дістатися краю.
А далі?
А далі – куди?

Як вирватись вірі
із цього кривавого виру?
В зіницях безодні
спасенна хитається лодь.
…Насниться Вкраїні
надія – голубкою миру.
І мить, як пір'їну,
впіймає в долоню
Господь.
НЕОПАЛИМІ
1. Василь Макух (1968)

Безмовний біль. Затьмарена доба.
Блукає страх між викликом і схлипом.
Ні продиху, ні просвітку – хіба
Самому спалахнути смолоскипом.

Об небо дух черкнеться, мов сірник.
Шкода, прозрінню – факела замало.
А заки з часу виросте Гірник,
Зметнеться вгору полум'ям Ян Палах*.

Палатимем повік. Над манівцем
Світитимем – незрячим і незримим.
Душа, що світ осяяла вогнем, –
Неопалима.

2. Олекса Гірник (1978)

Тарасова круча… і ніч…
О Дніпре! Чому ж тільки стогнеш?
…Геть, думи! І сумніви – пріч!
Прости… одвернися, мій Боже.

Я – сполохом – над небокрай,
Де (с)Палах і Макух-предтеча…
Свята Україно, світай…
Світися, Голгофо Чернеча!
____
*Ян Палах – чеський юнак-студент. •Акт самоспалення – 1969 рік.
Любов БЕНЕДИШИН,
м. Сокаль.
МОНОЛОГИ
(Диптих)
1
Як тебе бракує вдома, сину,
Твого  сміху,  погляду,  розмов…
Вкотре  запалило  сонце  днину,
Будні  покрутили  корбу  знов…
Заросли  в  саду  стежки, алеї
На поталу  кинуті  дощам…
Як  бракує  помочі  твоєї,
Як  бракує  кличу  Твого:  "МАМ!"
Край  дороги  купочка  кубанків,
Порубати  б  їх… та силоньки – катма,
Втома  в  тілі  від  самого  ранку,
Ну,  а  літечко  не  ледар –  а  жнивар(!).
Днями  борщику  червоного  зварила,
Як  ти  любиш,  в  тому  казанку…
Для  одної  готувати  не  навчилась –
Поділила  котику  й  Бровку.
Знову  й  знову  тіло  косить  втома
(Все  це  від  недоспаних  ночей)…
Як  тебе  бракує,  сину,  вдома,
Твого  сміху,  голосу,  очей…
Вічністю  вночі  стають  години,
Лиш  молитва  – порятунок,  більш ніхто.
Бережи, ПРЕЧИСТА,  мого  сина,
Щоб  живим  вернувся  із  АТО.
2
Втихли  смертоносні  канонади,
До  землиці  промінь  сонечка  сягнув,
Потомилися  ворожі   "БУКи"  й  "ГРАДи".
І  солдат  в  окопі,  зморений,  заснув.
Щось   хороше  йому  снилось –                           усміхався,
Мабуть,  краєвиди  рідних  хат,
Та прокинувся  і  похапцем  піднявся,
Обхопив  міцніше  автомат.
Спав  свинець  шалений  ще  допоки,
Із  кишені  воїн  аркуша  дістав,
На  війні  не признаній,  в  окопі
Син  до  матері  листа  свого  писав.
"Помагай БІГ ! Дорогенька  моя  мамо,
Шлю  тобі  солдатський  свій  привіт.
Знаю,  ти  була  сьогодні  в  храмі
І  молилася  за  мене  і  за  світ.
Як  ти  там  одна, матусю,  вдома?
Як  справляєшся  із  купою  робіт…
Чи  зерно  зібрати  дядько  Роман
Допоміг,  ріднесенька,  тобі?
В мене,  мамо,  тут  усе  нормально:
Онде  хлопці  варять  борщ  у  казанку…
Ще  в  нас  друг  з'явився                  "неформальний" –
По-простому  його  кличемо  "Бровко"…
Нині  бачив, МАМО,  я  птахів  у  небі –
Споглядав,  немов  уперше,  їх  політ…
(БОЖЕ    МИЛИЙ,  скільки  часу  треба,
Щоби  смак  забути  кирзових  чобіт).
Мамочко, здобудем  перемогу!
Я  ЖИВИМ  ДОДОМУ  ПОВЕРНУСЬ!
Сад  насаджу, ген,  аж  за  дорогу,
Добудую  дім  і одружусь…
Втихли  смертоносні  "БУКи"  й  "ГРАДи",
До  землиці  промінь  сонечка  сягнув…
Вітер  аркуші  гортав  на  барикадах,
А  солдат  в  окопі,  зморений,  заснув.
Лідія ГІЙ-ШИШКА,
с. Войславичі.
ПАМ'ЯТАЙ          
Не забувай свій рідний, милий  край,
Величні  гори  і  полів  розмай.
І  ту  діброву  щедру золотисту,
І  мову  українську  ніжну, чисту.
Пісні, як  солов'їні  трелі з гаю,
Що  душу  українську  зігрівають.                
І  Київ – серце  наше,  пам'ятай,
Такий  прекрасний, старовинний…
Знай!
Без  України  нам  нема  життя,
До  неї – всі думки і  почуття.               
НЕ  РУЙНУЙ!
"Не  руйнуйте  гнізд  лелечих, люди…"
Які  гарні, теплі ці слова!
…Грізний  час, громи тривог повсюди: О, навіщо  ця  страшна  війна?

Люди  жили  в  братстві  і  в  любові,
Сонечко  світило  всім  з  небес.
Мить  і…  пролилося  стільки  крові,
Тішиться в Кремлі новітній "бєс".

Схаменися,  злий  скупий потворо, –
Що? землі  забракло  знов  тобі?
Гнізда  людські  не  руйнуй,  і  горе
Не  стели  по  нашій  ти  землі…
Людмила  РОМАНЮК,
м. Сокаль.         
ЩЕ  Й  В  МОСКВІ  БУДУТЬ  БИТВИ  І  ТРОЩІ
Знову  чуємо  ми  обіцянки,                     Вкотре  нас  потішає  Москва –
Що  відводить кудись свої  танки,
А  це  тільки  брехливі  слова.
Ну, навіщо, тиране,  ця мова,
Коли  світ  вже  не  вірить  тобі.
Ти  тоді, знать, дотримаєш  слова,
Як  зародять  грушки  на  вербі.
Не  розводь безпорадно  руками…
Знаєш добре і  сам, що  зробив, –
Дружбу  ту, що  була  в  нас  віками,
Немов  пляшку  порожню  розбив.
Не погрожуй  же нам  автоматом,
Ти  нас  атомом  теж  не  лякай –
Нам  не  буде  москаль  більше  братом,
Хоч  тепер  на  коліна  клякай.
Вже  не  буде  Росія  сестрою –
Нам  рідня  не  потрібна  така,
Що  підняла  на  родичів  зброю,
Й  не  здригнулася  в  неї  рука.
Не  сварися  з  кремлівської  вежі,
Нас  не  маєш  у  чому  корить.
Не  роздмухуй  в  сусідів  пожежі,
Бо  й  твоя  хата також  згорить.
Тих  хлоп'ят, що  кидаєш  до  бою, –  
Дерев'яні  чекають  хрести…
За  чужою  хто  йде  головою –
Той  свою також  мусить  нести:
Чи  местимуть  зимові  віхоли,
Чи  весна  зацвіте  у  дворі –
За  убитих  синів  вже  ніколи
Не  пробачать  тобі  матері.
Хочеш  знищити  нашу  країну
І  за  це  радо  з  друзями  п'єш,
Та  народ  став  у  лаву  єдину –
Ти  об  неї  свій  лоб  розіб'єш.
Глянь, вирує  уся  Україна,
Наче  ріки  гірські  навесні,
Ми  не  станемо  вже  на  коліна –
Хай  тобі  це  не  сниться  й  у  сні.
Ще й в Москві  будуть  битви і трощі,
І почують Іркутськ, Магадан,                   Як  на "Красній" брукованій  площі –     Загримить  Всеросійський  Майдан!
Степан ШУТОВСЬКИЙ,
м. Сокаль.
ЄДИНІ
Україна – наша  мати
По  два  береги  Дніпра.
Всі  ми  в  ній, як  брат  із  братом,
Як  з  сестричкою  сестра.
                                         
Східна, західна, центральна –
Неподільна  і  єдина,
Суверенна, сонцесяйна –
Хай  святиться  Україна.
                    
Київ, Рівне, Львів, Полтава,
Харків, Вінниця, Луганськ –
Всі  ми – всі  одна  держава,
О  весь  вік  і  по  всяк  час.
                                           
В  полотно  вплітають  пісню
Нам  льонарки  із  Волині,
Простеляють  із  Полісся
Білу  стежку  Україні.
                           
А зі звуками  трембіти,
Все  чим  гори  й  ліс  багаті,
Україні  із  привітом
Шлють  гуцули  із  Карпатів.
                                          
Мозолястими  руками
Шахтарі  тернову  трасу
Прокладають  дні  за  днями –
Віра  в  майбуття  Донбасу.
                            
Із  відкритим, щирим  серцем
Біль  розділять! З  москалями –
Силу виявлять  у  герці…
Чом  зробилися  вовками?
                                        
Разом  ми  непереможні,
Монолітні  як  граніт,
І  таких  нас  знає  кожний –
Шанувати  буде  світ.  
Ганна  КУЗЬМАК,
с. Добрячин.
 ***
Іде  життя. Пливуть  роки  й  століття,
Та  кануть  в  небуття  похмурі  дні,
А  пам'ять  світлим  спомином  розквітла
Та  пригадала  нам  часи  шкільні.

І  пригадались  світлі  класи  школи
Та  найдорожчі  рідні  вчителі.
О  ні! Вас  нам  не  позабуть  ніколи,
Бо  ви  найкращі  люди  на  землі.
Для  нас  завжди  знання  ви  дарували,
Будили  найчистіші  почуття
І  двері  в  світ  широкий  відкривали,
Щоб  не  було  дитинству  забуття.

Учіться, діти, вчіться  і дерзайте,
Візьміть  знання  за  суть  свого  життя,
І  чисте  світло  радості  пізнайте,
Свого  не  оскверніте  майбуття.

Щоб з вами Бог був завжди і повсюди,
Та  світ  дитинства  душу  зігрівав,
Щоб  виросли  із  вас  хороші  люди,
Та  прищепились  вчителя  слова.
Марія  ЛОБАЙ,
с. Сілець.
МОЛИТВА  ЗА  УКРАЇНУ
В  час  огненний, в  час  зла  і  безчестя
Я  взиваю  до  Божих  чудес:
Зупинити  вороже  нашестя,
Мир  послати  з  високих  небес.

Україно! Молюся  за  Тебе,
Як  за  Матір  Пречисту Святу, –
Відчуваю  душевну  потребу,                  
Щоб  розвіять  Твій  розпач й журбу.

Твою  тугу, чуже  лихослів'я,
"Братське" наймане  враже  лице,
Помолюся  за  його  прозріння –
Наболілим  душевним  слівцем.

Хай  мою  невеличку  молитву
Приймуть в лоно святі  небеса,
Бо  сльозами  солоними  вмито:
І  повіки й уста.
Ольга  ГАВРИЛЮК,
с. Свитазів.
***
Магічна сила криється у слові.
Лікуй, як можеш, та не квапся вбити.
Ти на прощання щось сказав любові,
Мою присутність навіть не помітив.

Клубок у горлі. Мрії кольорові
Пропущені уже крізь буднів жорна.
Магічна сила криється у слові.
А магія буває біла й чорна.
***
У вересня – висока зрілість неба
І хвороблива жовтизна довкіль.
Осінню стежку цю здолати треба
Без остраху, що далі – заметіль.

Усіх крилатих вже покликав вирій,
Та крила не у кожного ростуть.
Воздасться всякому по його вірі,
А я, напевно, залишаюсь тут.

Дослухати щемку осінню казку,
Себе у ній потрібною відчуть.
І диво-мрії виплекати пташку:
Дивись, за зиму, крила відростуть.
***
Глузують відверто осінні дощі
І гасять дими, що снувались поволі.
Дотріпують листя убогі плащі,
Що не захищають від вітру і долі.

Минаю калюжі. У затишку барв,
Таке ще чітке віддзеркалення неба.
Листочок-мідяк, задзвенівши, упав.
Ця осінь до мене, по-своєму, щедра.
***
Осінь дуже вразлива
Через надмір емоцій.
І ця листяна злива
У безвітряній ночі.
Все казкове і справжнє.
Крізь туманів дими
Я з тобою назавжди,
Ти – лишень до зими.
Світлана МЕЛЬНИЧУК,
с. Перетоки.
ЛЬВІВ
Я знову повертаюся до Львова:
Краса його повік не промине.
І вуличка тут не одна знайома
З привітністю запрошує мене.
Тут на будинках викарбують вірші  
Мислителів-митців усіх часів.
Тут атмосфера щастя у повітрі
І музика лунає звідусіль.
Я так люблю прогулянку у Львові:
І Стрийський парк, і Ботанічний сад.
Трамвайних колій тут бурхливе море,
Бруківка – наче з історичних шпальт.
Тут говір інший, він-бо пансько-                       львівський. В кав'ярні на бамбетлі п'ється чай,
І штрудель тут смачнющий, •                український –
Вам радо принесе офіціант.
СЛОВА
Слова – яка ж-бо їх вагомість?
Що значать всі вони для нас?
Словами можна лікувати втому,
А можна вбить в недобрий час.
Словами можна висвітлити думку,
Або розрадити когось.
Словами – докоряють, на науку,
І підбадьорюють також.
Слова – це наче ліки у аптеці,
Але аптекарем-цілителем є ти.
Тож можеш без рецепту відпустити
Захожому  "пігулку" доброти.
Марічка ВАСЬКО,
смт. Гірник.
***  
Я – гречкосій, не кличка образлива,
Я той, хто землю любить понад все.
На полі я, чи спекота, чи злива,
На ньому я одвічний екстрасенс.
Ворожу я, щоб краще уродило,
І літо я кодую на погідь.
Беруться в мене, як в Антея, сили,
Бо я на цій землі, допоки світ.
Голодоморів пережив я пекло,
Я їв пирій, кору і лободу,
І як би там було мені нестерпно,
До міста я ніколи не піду.
За бур'яни із агрономом лаюсь
І не одного я за це картав.
Я – хлібороб і цього не встидаюсь,
Земля моя, бо я на ній постав.
На ній я зріс, пізнавшись з мозолями,
На ній вдихаю житніх хвиль прибій,
Я карооку землю до бестями
Обожнюю, як давній пращур мій.
Я милуюся нивою дзвінкою,
Як хлібом свіжим, вийнятим з печі.
Моє ти поле, вічні ми з тобою,
Допоки ти – ми вічні орачі.
Володимир ПОЛЯНЧУК,
с. Боб'ятин.

Іще не минули години скорботні,
І серце пече нас вогнем.
Ой, хлопці-герої з Небесної сотні,
Ми подвигом вашим живем.

В морози тріскучі, рясні снігопади,
Де кулі з усіх перехресть,
У центрі столиці звели барикади
І встали за гідність і честь.

За долю Вітчизни, за мрію людини,
За право на мирний протест,
Найкращі в нас дочки й сини України
На вірність її склали тест.

Майдан нам засвідчив, яка то є сила,
Коли всі плече до плеча.
Ваш подвиг величний народу дав крила,
Його навіки вистача.

Не вмре, не загине ніколи держава,
Хто важив за неї життям.
– Тож Слава Вкраїні! – Героям всім Слава!
Безсмертя – полеглим бійцям.
СЛАВЕНЬ НЕБЕСНІЙ СОТНІ
Сл. Володимира Полянчука         Муз. Миколи Ведмедері
Широко, виразно         

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

четыре × три =

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!