В Україні запроваджено єдиний стандарт, який регламентує госпіталізацію, продовження стаціонарного лікування, переведення та виписку пацієнтів. Раніше критерії були розпорошені між клінічними протоколами, галузевими стандартами та внутрішніми документами лікарень, що призводило до різних підходів у різних закладах.
Через відсутність уніфікованих правил рішення щодо госпіталізації могли суттєво відрізнятися: одні пацієнти отримували відмову, хоча потребували стаціонарної допомоги, інші ж залишалися в лікарні без достатніх підстав, хоча могли безпечно лікуватися амбулаторно. Це також створювало підґрунтя для різного трактування рішень пацієнтами, медичними працівниками та контролюючими органами.
Новий стандарт визначає загальні критерії, але не скасовує індивідуальний підхід. Остаточне рішення про госпіталізацію приймає лікар, оцінюючи стан пацієнта, перебіг захворювання, результати обстежень, супутні хвороби та можливі ризики. Якщо клінічна ситуація не повністю відповідає формальним критеріям, медик може ухвалити індивідуальне рішення про госпіталізацію за наявності інших медичних підстав або значущих соціальних ризиків. Таке рішення має бути обґрунтоване та зафіксоване в медичній документації.
У випадках, коли для визначення подальшої тактики лікування потрібен час, за пацієнтом можуть спостерігати в умовах лікарні до 24 годин. Окремий розділ стандарту присвячений соціальним показанням: якщо людина не має безпечного житла, належного догляду, транспорту, зв’язку або доступу до медичної чи соціальної допомоги, і лікування вдома може бути небезпечним, передбачена тимчасова госпіталізація із залученням соціальних служб.
Виписка зі стаціонару стає можливою тоді, коли пацієнт більше не потребує цілодобового медичного нагляду і може безпечно продовжити лікування амбулаторно. Після виписки медична допомога не припиняється: сімейний лікар надалі супроводжує пацієнта, контролює стан здоров’я та за потреби скеровує на повторний огляд або повторну госпіталізацію.
Окремо стандарт описує підходи до госпіталізації дітей. Рішення ухвалюється індивідуально, з урахуванням віку, стану дитини та всіх клінічних обставин. Важливим чинником є здатність родини забезпечити належний і безпечний догляд удома. Якщо організувати такий догляд неможливо або батьки чи законні представники не впевнені, що зможуть вчасно розпізнати небезпечні симптоми, це може бути самостійною підставою для госпіталізації дитини.
Новий стандарт розроблено з урахуванням міжнародних клінічних настанов і підходів, які багато років застосовують у системах охорони здоров’я різних країн світу.