Головна / Про освіту / Дитячий садочок «Барвінок» – берег дитинства для малечі

Дитячий садочок «Барвінок» – берег дитинства для малечі

Переступивши поріг Княжівської дошкільної установи, опинилася наче  на острівку дитинства. Всі меблі мініатюрні, красиві, розмальовані різними малюнками: сонечко, квіточки, пташки та звірята. У приміщенні просторо, затишно та чисто, а головне  тепло. Весела та безтурботна малеча бавилася з вихователем Світланою Рендою в ігри. Від дитячих усмішок та щебету на душі стало тепло. Діти, помітивши незнайому людину, привіталися: "Добрий день". І майже два десятки пар карих, сірих, голубих очей з цікавістю глянули на мене. Вихователь попросила дітей продовжити бавитись, а мені пояснила, що завідувач з хвилини на хвилину прийде, бо поїхала у крамницю по продукти. 

А тим часом розповіла, що Княжівський дитячий садочок "Барвінок" відвідують 39 дітей з сіл Княже, Шпиколоси, Фусів. Малечу вранці довозить "Школярик", а ввечері за ними по черзі виїжджають батьки: забирають додому на рейсовому автобусі.

Садочок розташувався у пристосованому приміщенні з 1954 року. Колись тут була колгоспна контора і жив керівник господарства. Згодом поселили сільську малечу, яка і досі тут. За останні роки добудували ще одну кімнату, де міститься старша група. В садочку чисто і затишно. Про це дбають помічники вихователів Катерина Швець та Людмила Масляк. 

Світлана Ренда розповіла, що у молодшій групі налічується 17 дітей: наймолодшому вихованцю  Дмитрикові Сусолу два роки і три місяці, найстаршій  Віталіні Трусь  чотири роки. 

Мої вихованці  милі, добрі, розумні, веселі, галасливі, чудові діти,  каже пані Світлана.  Все робимо заради дітей, заради того, щоб вони розвивалися.

Вихователь пропрацювала у садочку 20 років. З них п'ятнадцять  музичним керівником, а п'ять  вихователем.  

Вихователь старшої групи Любов Тарновська, яка працює тут 29 років, проводила заняття з 16 дошкільнятами. Вона розповіла, що нині садочок відвідують значно більше дітей. Колись функціонувала лише одна група, а тепер  дві. Дітей у старшу набирають у вересні, бо в липні та серпні садочок не працює. Л. Тарновська на прохання батьків на заняттях готує дітей до школи, хоч цього не вимагає програма дошкільного виховання. 
Приємно, коли при зустрічі вчителі початкових класів кажуть, що у класі дитину з дитячого садка видно одразу,  розповідає пані Люба.  Вона має краще зв'язне мовлення, може розповідати за картинками, знає букви та цифри, вміє читати. 

 Я також бачу результат своєї праці, яких дітей приймаю, а які йдуть з садка. Батьки, зазвичай, не звертають уваги на елементарні речі, а діти цього не знають. Не можуть назвати кольори, пори року, дерева, відрізнити живу і неживу природу… Батьки вважають, що дитина має це знати від народження. Однак, щоб дитина знала, їй потрібно спершу це пояснити… 

 …За розмовою не зогледілися, що підійшла обідня пора. Дітей запросили на обід. Кухар Олеся Яремко захворіла, тож готувала для дітей помічник вихователя Катерина Швець, яка тут працює з 1977 року. 

 – Коли я прийшла сюди на роботу, в садочку було лише два випуски,  розповіла жінка.  Пам'ятаю, в групах було по 35-40 дітей, їм давав раду один вихователь. Потім народжуваність впала і дітей у садочку ставало все менше. 

Пані Катерина на пенсії, однак звикла до дітей і не може сидіти вдома без роботи. 

Враз із пакунками продуктів зайшла завідувач дитячої дошкільної установи Оксана Масляк. Зніяковіло пояснила, що мусить бути не тільки завідувачем, але й завгоспом. Щодень купує потрібні продукти, бо нема великого холодильника з морозильною камерою, де можна було б їх зберігати. Та це не біда, бо в селі є крамниця, де можна все закупити. Не купують хіба що картоплю та овочів. Їх приносять працівники дитсадка та батьки за власним бажанням.

Сьогодні дитячу установу може відвідувати вся без винятку сільська малеча. Бо, мабуть, не знайдеться жодної сім'ї, яка не в змозі сплатити за перебування в установі своєї дитини. За харчування в садочку батьки платять 2,50 гривень на день, а решту витрат  5 гривень  бере на себе сільська рада. 

Проблема лише в одному  в цінах,  висловилася Оксана Масляк.  Бо вони захмарні на фрукти, не відповідають мізерним коштам, які виділяють на дитячу установу. Колись ми могли давати дітям два рази на тиждень фрукти, тепер уже не маємо за що їх купити. 

Але, як каже завідувач дитячої дошкільної установи, гріх нарікати, бо були ще гірші часи. Наприклад, у 1990 роках не вистачало коштів на харчування, тоді виживали як могли. Щовечора думали, чим нагодувати дітей наступного дня. У ті часи про м'ясо і рибу ніхто навіть не мріяв.
Пані Оксана показала мені спальні малечі, де акуратно застелені ліжка та розкладачки. Помітивши моє здивування, пояснила, що у садочку бракує ліжечок: дітки сплять на старих розкладачках, на яких вже лізе тканина. І це одна з наболілих проблем садочка. 

Ми, як можемо, самі вирішуємо свої проблеми,  каже п. Оксана,  Та, на жаль, їх не меншає, деякі тягнуться з року в рік. Власноруч робимо ремонт у приміщенні. 

Оксана Масляк зауважила, що нині важко працювати в дитячому садочку, батьки стали більш вимогливі та прискіпливі. Раніше були більше зайняті на роботах. Тепер молоді мами сидять вдома, багато дивляться телепередач та блукають в мережі Інтернету. Тож надивляться різного і ставлять свої вимоги, деколи зовсім недоречні. Тож потрібно бути дипломатом. 

Мені особисто дуже і дуже прикро, коли захворіє дитина, а батьки звинувачують колектив дитсадка: вони там, мовляв, не подбали, не додивилися і т. д. Отакої! А вдома, скажіть, діти не хворіють? Ще й дуже часто. А загалом, це вже традиція: закашляв малюк, відразу запитання: де набрався? Звісно, в дитсадку. Але це не завжди так…

Оксана Масляк (очолює колектив 21 рік) зазначила, що у дошкільній установі працюють уже понад 20 літ працьовиті, творчі, досвідчені, серцем віддані дітям люди. Кожна з вихователів по вінця залюблена в свою нелегку роботу, де кожної днини сіють зерна добра, любові до батьків, природи, всього того, з чого починається пізнання Батьківщини…
Не залишається дитячий садочок поза увагою сільського голови, яка цікавиться його роботою, всіляко допомагає. 

 Час нині такий, що село не може жити без дитсадка. Його функціонування  добра ознака руху села вперед. Не подбаємо про малечу сьогодні  в майбутньому залишимося без того крила, що здіймає і підтримує село. І як втішно, що в наших населених  пунктах народжуваність не зменшується,  підкреслила Княжівський сільський голова Галина Левусь.

Вагому підтримку надають методисти відділу освіти Сокальської РДА, які допомагають методичними порадами щодо проведення навчальновиховного процесу. 

У дошкільній установі замінили вікна на металопластикові. Збудували котельню, зробили парове опалення. Завдяки спільним зусиллям сільської ради, відділу освіти, батьків, у садочку створено комфортні умови для дітей та їх гармонійного розвитку. "Дитячий садок  це неповторна й самобутня країна малечі, це берег дитинства, це той світ, в якому дитина живе в найважливіший період свого розвитку. І від того, як їй тут, ким вона виросте, як будуть сформовані її моральні якості, творчі та інтелектуальні здібності, якою прийде у доросле життя  залежить від нас усіх, хто причетний до дошкільної освіти",  підсумувала Оксана Масляк. 

Нині тут від рання і до смеркання щебече дітвора. В оточенні своїх люблячих наставників вона пізнає ази майбутнього життя, що починається ось тут, за порогом дитячого дошкільного закладу. 

 Любов ПУЗИЧ.

 Фото автора.

 

 

Голос Сокальщини на GoogleNews

Про Андрій Гаврилюк

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не опублікується. Необхідні поля позначено *

*

12 − 4 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

закрити

Ми виявили що ви користуєтеся Ad Blocker!

Для того щоб ми були незалежними потрібно так мало - відображати рекламу!