Цього року, як представник учнівського районного самоврядування, я отримала пропозицію відвідати Міжнародний українознавчий табір, тож без вагань із радістю погодилася, адже відпочити, та ще й побачити щось нове – поєднання корисного з приємним.
Це був табір для лідерів Львівщини, м. Горлівка Донецької області та представників із семи сусідніх країн: Естонії, Латвії, Польщі, Румунії, Сербії, Башкортостану й Казахстану. Учнівські лідери з інших держав – представники української діаспори, тому розмовляли ми українською мовою, хоча й іноді послуговувались англійською чи російською. Відбувся табір за підтримки Обласного учнівського парламенту. Заступник начальника Головного управління освіти Львівської області Богдана Біляк особисто координувала цю роботу.
Спочатку ми відпочивали в селищі Славське, на базі відпочинку «Динамо», де відбулося відкриття табору. Там представники всіх країн демонстрували свої знання про Батьківщину – Україну і запевнили, що люблять і шанують її. Знайомству та адаптації, безперечно, допомогла природа Карпат. Тут ми відвідали багато цікавих місць, піднімались на гору Тростян, де насолоджувались воістину чудовими краєвидами.
А згодом проживали у місті Лева в навчальному готелі ЛВПУ «Перлина», де були просто розкішні номери та чудове харчування! На ці дні випали два національних свята. У День прапора ми побували на щорічному параді, який був просто вражаючим! А 24 серпня, у День незалежності, – на конференції у Палаці мистецтв, де обговорювали проблеми сучасного суспільства, мистецтва та культури України. Більше ніде ви не відчуєте такого справжнього українського духу як у Львові, ще й у День незалежності нашої ще зовсім молодої держави.
Кожного дня була запланована цікава поїздка, тому ми зовсім не мали часу нудьгувати. Відвідали і Високий замок, і Шевченківський гай, і Олеський замок, і садибу Маркіяна Шашкевича та ще багато цікавих місць, які відрізнялись своєю самобутністю.
Нас завжди супроводжували пісні, alfa romeo, і я досі засинаю, співаючи чи то «Одна на світі є країна, яку люблю – це Україна, її люблю, любити я буду і ніколи я її не забуду…» чи то «Допоки сонце сяє, поки вода тече – все файно є!».
Кожен може подоброму мені позаздрити, адже ті десять днів були чудовими! Дуже вдячна організаторам за можливість взяти участь у Міжнародному українознавчому таборі і відчути ті щирі емоції! Плідно працюйте і, можливо, наступного року там побуваєте саме ви!
Христина ПРОЦИК, учениця Сокальської гімназії імені Олега Романіва.