Святий Андрій, названий у народі Первозванним, належав до тих двох Божих обранців, що перші зпоміж інших дванадцяти апостолів мали щастя пізнати Спасителя і спілкуватися з Ним. А підготував цю зустріч святий Іван Хреститель, який хрестив Ісуса у Йордані.
Про дійсне покликання Петра й Андрія так оповідає євангеліст Іван: “А коли Ісус Христос ходив над морем Галилейським, побачив двох братів, Симона, названого Петром, і Андрія, його брата, як закидали сіті в море, бо були рибалками. І каже їм: “Ідіть услід за мною, то зроблю вас рибалками людей”. Вони зараз полишили сіті і пішли услід за Ним”.
З цього часу вони будуть Ісусовими учнями. Стати рибалками людей – це проповідувати Слово Боже, Христову віру.
Після вознесіння Ісуса Христа і Зішестя Святого Духа розійшлися Христові апостоли по різних куточках світу для оповідування Христової віри.
Де саме перебував святий Андрій – достеменних історичних відомостей не маємо. Однак з оповідей різних письменників про апостольські подорожі й смерть святого Андрія виходить, що він проповідував Христову віру людям, які проживали поблизу Чорного моря. Свою апостольську працю закінчив мученицькою смертю у місті Патріаї (Кавказ). Його розіп’яли на іксподібному хресті.
У руських літописах знаходимо легенду, що Андрій Первозванний перебував на Київських горах і передрік: ”Тут буде місто золотоверхих храмів!”. Тобто, постане Київ. Однак, як твердять історики, це – лише легенда. Мудрий літописець хотів возвеличити рідні землі, поставити Київську Русь на один щабель з іншими християнськими державами. Але легенда аж ніяк не применшує любові українського народу до Андрія Первозванного.
У народознавчому календарі ніч на Андрія пов’язана з багатьма дівочими ворожіннями на щасливу долю, швидке і вдале заміжжя. Ворожили дівчата як осібно, так і гуртом: розставляли чобітки, готували балабухи і годували ними песика, запалювали свічку і дивилися у воду, аби побачити обличчя свого судженого… Парубки також проводили свої забави, наприклад, кусали калиту, почеплену на мотузці і, звісно, намагалися дошкулити дівчатам.
Увечері, напередодні Андрія, кожна господиня ретельно вимивала діжу, у якій замішували тісто. Особливо дотримувались цього звичаю жінки, у яких дочки були на виданні. Вважалося, що тоді з цих донечок стануть хороші господині.
У день Андрія стежили за погодою. У народі кажуть:
Якщо на Андрія падає сніг, то бути хурделиці цілий тиждень.
Якщо вода на річці тиха – на рівну зиму, якщо шумовита – на завірюхи.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.