Свято Зіслання Святого Духа завжди припадає на 50-тий день після Великодня і неодмінно у неділю. Наступного дня, у понеділок, відзначають празник Пресвятої Животворної Трійці. За церковними джерелами (Новий Завіт) саме на п'ятдесятий день після Воскресіння Христового на апостолів зійшов Святий Дух. Тоді, вважають, й виникла Церква. У народній традиції закріпилися спільні назви церковних святкових днів, які в Україні вже стали й державними, – Трійця, П'ятидесятниця, найчастіше – Зелені свята, бо цієї пори буяє зелень, і вона стає неодмінним атрибутом обрядових дій.
Троїцька обрядовість у народному побуті знаменувала завершення весняного і початок літнього циклу аграрного календаря. В її основі – культ рослинності, магія "закликання" майбутнього врожаю. Напередодні Зеленої неділі, у клечальну суботу (клечати – зеленити, озеленювати) обов'язково прикрашають гілками липи, дуба, клена, ясеня, вибираючи ті, де найбільше листя, осокою, татарським зіллям хати, подвір'я, криниці, господарські прибудови, а тепер і школи, дитячі садочки, офіси… і, звісно, насамперед храми. Гілки, стебла рослин встромляють за ікони, попід дахи, у ворота, пліт… Словом, усюди, де можна прилаштувати. Використання рослинності ще раз пояснює назву – Зелені свята. От тільки не беруть для цього осику, бо, вважають, на ній повісився Іуда Іскаріот, який продав за 30 срібняків Ісуса Христа. Також збирають букети лікарського зілля для освяти у церкві. Вони – своєрідний оберіг.
Розваги на Трійцю починалися з понеділка і тривали протягом тижня. Їх влаштовували в лісі, у полі, на леваді, біля водойм. Барвистими стрічками прикрашали листяні дерева, навколо яких водили хороводи. Із зрубаним деревцем (частіше – із зрубаною пишною гілкою) ходили від хати до хати і бажали господарям усіляких гараздів. Ті щедро обдаровували гурти, основу яких становила молодь, гостинцями, частували. Навіть ставало образою для господаря, якщо такий гурт його не відвідав. Або ж це говорило про те, що господар чимось завинив перед громадою.
Бувало (тепер це у багатьох селах відродилося) на Троїцькі свята всім селом на чолі зі священиком ішли у поля і молилися за врожай. Особливо, коли затяглася посуха, просили у Господа дощу. Ставалося, що після молебню жаданий дощ таки випадав.
Зелені свята – це ще й поминання померлих. Тож неодмінно відвідують кладовище.
Тарас ЛЕХМАН, журналіст.