Є ювілеї досить різні, та є одна із найвеличніших дат, коли село святкує славний ювілей. Як стікаються весняні потоки до бурхливої річки, так йшли люди до Скоморох і жителі села, і вихідці з цього населеного пункту, які розкидані по всьому світу, і гості. Однією дружною родиною зійшлися на святкування 600ліття з дня першої письмової згадки про Скоморохи.
Існує легенда про назву села. На початку XV ст. ходили по Україні групи митців-скоморох, веселили людей піснями, виставами, розповідями, через те і називали їх скоморохами. У VXІ ст. поселення складалось з кількох хат, а пізніше село Скоморохи розкинулось по всьому березі річки Західний Буг. Згодом кругом них стали поселятись інші поселенці. Для них то була справжня фортеця. Оскільки першими поселенцями були скоморохи, то й село назвали на їх честь.
Святкування ювілею села розпочалось із Служби Божої в церкві Вознесіння Христового. А далі багаточисельна скоморохівська громада у вишиванках, як і годиться справжнім українцям, з хоругвами попрямувала в центр села до новозбудованої фігури Божої Матері. Жителі села, священики, гості мали піднесений настрій, спів церковного хору лунав на всю округу, скликаючи жителів навколишніх сіл на свято.
Скоморохівський сільський голова Надія Гібляк розповіла, що громада довго думала, як відзначити славний 600літній ювілей села. І врештірешт загорілися ідеєю збудувати в центрі Скоморох фігуру Божої Матері аби вона оберігала село і його жителів від бід і негараздів. Усією парафією збирали кошти на спорудження фігури Матері Божої. Добродії Сергій Томашівський, Андрій Кацюра і Андрій Міщук приклали чимало зусиль, аби фігура стала оберегом і окрасою села. Поруч з Царицею Небесною навколішки стоять Ангелихоронителі і просять в Діви Марії здоров’я та опіки. Освятили новозбудовану фігуру Божої Матері о. Ярослав Кащук, о. Тарас Звір , о. Андрій Кащук, о. Роман Білецький, о. Петро Звір.
Настоятель місцевого храму Ярослав Кащук, зокрема, сказав: "Сьогодні ми, дорогі односельчани, в духовнопіднесеному настрої підійшли до святкування 600ліття рідного села. Нині наша молитва за рідне село, щоб Господь дарував усім міцне здоров’я, силу і терпіння на довгі роки. Уже майже тридцять літ я служу в місцевому Божому храмі, розділяю разом з парафіянами радості і печалі, сум і біль. Будемо просити Бога, аби Його благословення не покидало нас, тільки треба горнутися до церкви, до молитви. Дякую всім парафіянам, громаді за жертовність, розуміння і патріотизм. Кожен житель Скоморох вніс свою лепту в спорудження фігури Пресвятої Богородиці. Святкування, концерт закінчаться, залишаться в пам’яті, а фігура Матері Божої, яку ми освятили, завжди нагадуватиме нам про ювілей Скоморох, оберігатиме село, людей, які в ньому живуть, від бід і негараздів. Немає більшої Покровительки, Захисниці, як Пресвята Діва Марія. Будемо просити, аби Вона допомагала завжди відчувати духовне, релігійне піднесення дітям, молоді, вселяла в серця скоморохівців любов і патріотизм до людей, до своєї землі, до Скоморох, до України. Нехай ніхто не пройде, не проїде, не вклонившись і не перехрестившись до Цариці Небесної. Надіємось, Матір Божа завжди триматиме наше село і всіх його жителів під своєю опікою".
Далі усі попрямували на центральну площу, де розпочався святковий концерт. Тут також проходила виставка "Моє село, тобі уже 600". На ній були представлені роботи місцевих народних умільців: картини, портрети, рушники, серветки, виплетені з лози кошики, писанки, вишиті сорочки. Школярі Скоморохівської початкової школи організували квітковий вернісаж, виставку дарів природи. Милувала око квіткова композиція "Наша Батьківщина квіткова Україна", яку зробили Ярослав Мацюк і Віка Скопик, учні 1 класу. В очах маленьких школярів Україна красується різнобарвям квітів, які єднають народ від Закарпаття до Донщини, від Полісся до Таврії.
Святково прибрані сцена, майданчик створювали хороший настрій, присутніх переповнювали позитивні емоції. Ведучі свята Олександр Кащук та Іванна Бульбак у вишиванках розпочали концертну програму. Найперше всі помолилися до Всевишнього. Христина Мартинюк прочитала вірш про рідне село, який написав Ігор Курач. А що за концерт без української народної пісні? Вона, як сльоза, очищає душу. Пісня, як свята молитва, сповіщає і прощає. В пісні живе наш родовід. Тож далі на сцені були пісні й танці. Під час концерту господар Юрій Прихідько і господиня Ольга Кавуза пригощали охочих домашньою горілкою, пиріжками, пампушками, перекладанцями.
Першою вітальне слово промовила Скоморохівський сільський голова Надія Гібляк: "Сьогодні ми зібралися численною скоморохівською громадою, аби відзначити славний ювілей нашої маленької Батьківщини. Вітаю всечесних отців і дякую за молитви за нас. Щоб розділити радість ювілею села, до нас також завітали гості з усієї округи зі Стенятина, Роятина, Ульвівка, Теляжа, Ількович, Перетік, Ромоша, Свитазева, Сокаля. Раді вітати на святі представників Волсвинської громади на чолі з наймолодшим сільським головою Сокальщини Віктором Притулком. З нами сьогодні старше покоління скоморохівців, які пережили голод, воєнне лихоліття, Сибір, каторжні роботи, потім вони відбудовували, розбудовували наше село під мудрим керівництвом покійного Івана Яковича Коробка. В цей урочистий день звертаюсь до молоді села: не потопчіть честі своїх батьків і дідів, будьте гідними продовжувачами їх добрих справ. Бажаю вам, мої дорогі односельчани, миру, любові, хай Бог вас оберігає від всіляких негараздів. Вірте в себе і в свої сили, надійтесь на кращий завтрашній день, любіть ближніх, Україну і своє село".
Волсвинський сільський голова Віктор Притулко теж привітав громаду з ювілеєм: "Завжди гордіться тим, що ви українці. Хай в скоморохівських родинах панує злагода, сім’ї повняться діточками, а господарства процвітають. Щастя, багатства і зміцнення вашого величного і могутнього села Скоморохи".
Голова районної ради Ігор Дацюк відзначив, що районна рада сприяє розвитку села, цьогоріч сільській раді виділено більше ста тисяч гривень на зміцнення матеріальнотехнічної бази закладів освіти, охорони здоров’я, культури. За неодноразовими зверненнями Львівська ОДА та обласна рада виділили 130 тисяч гривень на ремонт дороги СокальПеретоки. У вітальному слові він наголосив, що ювілей Скоморох, одного з найдавніших сіл на Сокальщині, співпав з двадцятою річницею Незалежності держави. Україна протягом десятиліть вистояла утиски і зберегла мову, культуру, традиції, а тепер молодому поколінню українців треба продовжувати добрі справи своїх предків. І. Дацюк побажав скоморохівцям доброго розвитку, енергії, щоб тут і надалі працювали господарі, які дбають за село, за громаду, бо як буде тут лад, то буде порядок і в державі.
На урочистості з нагоди 600ліття Скоморох також завітала заступник голови Сокальської райдержадміністрації Наталія Карташова, яка сказала: "Вітаю усіх з 600річчям села. За стільки літ воно багато пережило, бачило, як народжувалися діти, одружувалися пари, відходили у вічність люди. З кожним роком воно стає все величнішим і прекраснішим, а все завдяки вам, скоморохівці! Своєю щоденною працею ви возвеличуєте село, не шукаючи слави. Кожен житель є тією квіткою, яка прикрашає букет, назва якого Скоморохи. Є скарби, які заховані далеко в землі, а є й такі, які передаються з покоління в покоління це пам’ять роду людського, традиції, звичаї. Мамина пісня, батьківська хата, рідне село… Хай ці одвічні цінності супроводжують вас впродовж життя. Бажаю скоморохівцям єдності, любові і хай усім в цьому допомагає Божа ласка".
Депутат обласної ради Ганна Костюк також щиро привітала усіх з ювілеєм села.
Жителі села вітали гостей пишними короваями, прикрашеними синьожовтими стрічками, їх для урочистостей випекли працівники ТзОВ "Дукат" (директор Надія Кшановська).
Село, як і людина, вміє плакати й сміятися, може бути горде і сумне. За 600 літ було багато здобуто, багато втрачено. Але на цьому святі не могли не згадати нині покійного Івана Яковича Коробка людину, яка зробила величезний внесок в розвиток Скоморох, яка доклала багато зусиль, щоб село розквітло і стало величним і прекрасним. Він до останньої краплини життя був відданий людям і селу. З вдячністю і пошаною молодь поклала квіти на його могилу.
Незважаючи на спеку, святкового піднесеного настрою не бракувало ні жителям, ні гостям, ані учасникам художньої самодіяльності. На сцені демонстрували свої таланти і зовсім юні, і молодь, і старше покоління.
Усі творять історію Скоморох. Слова поваги і любові лунали для найстарших жителів села Катерини Федашко, Ірини Пелещук, Марії Саганської, Анастасії Грисюк, привітали і наймолодшого скоморохівця Володимира Шишку. Згадали на святі і про односельчанчорнобильців Володимира Назара, Івана Сенюка, Ярослава Шевчука.
Хвилиною мовчання пом’янули жителів с. Скоморохи, членів УВО, ОУН і воїнів УПА, котрі полягли в боротьбі з окупаційними режимами або були репресовані, загиблих у Другій світовій війні. Ірина Панюта прочитала вірш місцевого поета Ігоря Курача.
Громада села гордиться подружжями, які разом прожили понад півстоліття. Це Володимир Гнатович і Євгенія Михайлівна Гойдали, Володимир Матвійович і Ольга Олексіївна Веці, Петро Васильович і Ольга Федорівна Бецелюки. Жіноча доля як рушник взірчастий, і чорне в ньому і яскраве вишиття. Так повелося, що в сучасній родині зростає однадві дитини. У селі не часто зустрінеш багатодітну родину. У Скоморохах є кілька родин, де мають 34 дітей. Найбільшою гордістю є Ганна Полінська, Марія Кваснюк, Надія Хахула, якимп присвоєно почесне звання "Матигероїня". Поважають у селі і Стефанію Гнатюк, яка за сумлінну працю отримала звання лауреата Державної премії. Сільський голова Надія Гібляк вручила їм подарунки і вітальні листівки.
Квартет у складі Любомира Мартинюка, отця Ярослава Кащука і його синів Андрія, Олександра і Мирослава виконав пісні "Літа минають", "Мамо моя". Їх голоси лунали на всю округу, не в одної матері в цей момент бриніла сльоза на очах. На свято також завітало тріо "Галицькі кольори", яким керує виходець з села Володимир Іванець. Привітали скоморохівців з 600літям села і сусідистенятинці чоловічий хор "Плугатар" і жіночий ансамбль, вони виконали кілька пісень. Глядачі не шкодували оплесків дуету в складі Ігоря та Романа Курачів.
Танцювальний колектив "Барвінок" продемонстрував танці "Веселі гуцулята", "Моє село", "Криниченька", "Садочок", "Школярочка". Цим колективом керує Оксана Черній, яка вклала чимало зусиль, щоб свято вдалося на славу.
Директор Скоморохівської початкової школи Леся Музичук ознайомила присутніх з історією села. Перші письмові згадки про Скоморохи датуються 1411 роком, проте старожили вказують на 1780 рік, бо саме тоді монголотатари вперше напали на село і знищили його. Після того село відбудовувалося, але через десять років було знищено татарами до тла, перестало існувати. Тоді польський король прислав на місце спустошеного села двох шляхтичів: Радзимінського і Вальшевського. Вони тут оселилися і заснували нове село, як і раніше, Скоморохи, що розбудовувалося, народжувались нові жителі. В 19321933 роках жид Шафранський купив у поляка п’ять моргів землі і збудував на ній цегельний завод. Тоді стали появлятися в Скоморохах і цегляні будинки, збільшувалась кількість населення.
Незабаром організували колгосп. Головою призначили жителя села Євгена Барана. Було створено дві хатичитальні. В той час також діяв хоровий гурток, вів його дяк Роман Штикало.
Справжнім надбанням села є храм Вознесіння Христового. Постійно діюча церква вистояла всі негоди і лихоліття і у 1998 році відзначила 100річчя. В 1992му біля церкви насипали високу могилу загиблим "За Україну! За честь! За волю! За народ!". Навпроти церкви стоїть Скоморохівська початкова школа, яку відкрили у 1994 р. за сприяння тодішнього голови колгоспу І. Я. Коробка. В селі функціонує дитячий садок, де нині виховується 22 дитини. Народний дім розрахований на 350 місць, а керує ним вже багато років Поліна Васько. Тут також працюють зразковий дитячий танцювальний ансамбль "Барвінок", бібліотека. Приміщення лікарської амбулаторії, побудоване у 1974 році, має статус амбулаторії загальної практики сімейної медицини.
Гордістю села Скоморохи є люди, які, здобувши освіту, стали кваліфікованими вчителями, медиками, працівниками культури, правоохоронцями, інженерами, продавцями. Село пишається і бронзовим призером перших літніх юнацьких Олімпійських ігор в Сінгапурі, чемпіонкою Європи серед дівчат, рекордсменкою з бігу на 2000 метрів з перешкодами Оксаною Райтою. За результатами 2го конкурсу "Міс спорт Україна" вона також володіє титулом глядацьких симпатій. Саме завдяки цій талановитій дівчині Скоморохи відомі не лише в Україні, а й за її межами.
До присутніх звернувся і виходець із села, священик Андрій Кащук: "Сьогодні згадую своє дитинство, той золотий час, який провів тут, в цьому райському куточку. Тут сформувався, тут навчився співати, любити Україну. В Скоморохах мої корені, з якими пішов у світ, та не тільки я, багато вихідців з цього села розкидані по Україні і за її межами. Горджуся своєю малою Батьківщиною, бо тут панує Божа благодать, мир, радість і спокій. Як вихідцю зі Скоморох, мені приємно бути серед Вас, молитися за рідне село, бо парафія, на якій служу у Львові, знає про Скоморохи. Коли їжджу в світи, кажу, що я не зі Львова, а з Скоморох і горджуся тим. Хочу, щоб наше село не занепадало, а розвивалося і ставало ще кращим".
Чимало праці, зусиль до проведення свята доклали сільський голова Надія Гібляк, директор Народного дому Поліна Васько, керівник танцювального ансамблю Оксана Черній, керівник хору та ансамблю Ігор Курач, завідуючі місцевими школою, бібліотекою та дитячим садком Леся Музичук, Ольга Кавуза, Ірина Панюта та вчителька Тетяна Голодрига. У проведенні свята допомогли й меценати: Наталія та Григорій Шамборовські, Олег та Марія Шамборовські, отець Ярослав, отецьдекан Петро, директор ТзОВ "Скомекс" Віктор Захарко, директор ПАФ "Селекціонер" Зеновій Шевчук, підприємець Юрій Вишневський, родина Педів, Тарас Мацюк, Юрій Прихідько, Віталій Степанець, Ігор Роман, Марія Харчук, Ольга Гарасимчук, Оксана Послєднік, Володимир Лобода, Ігор Ревко, Надія Кшановська, Ігор Назар.
Концерт закінчився, а громада села ще довго не розходилась по домівках. Усіх переповнювали позитивні емоції, радість і гордість за рідні Скоморохи. Згодом у небі спалахнули різнокольорові феєрверки. Ще довго грали музики, лунали співи, молодь веселилася. Жителям назавжди запам’ятається цей визначний день і вони розповідатимуть про святкування 600ліття села прийдешнім поколінням.
Ольга РОМАНЮК.
Фото автора.