В неділю, 9 вересня 1990 року, на місці спаленого більшовицькими катами в 1944 році села Іваньки Сокальського району, відбувся траурний мітинг. Організував його первинний осередок Руху села Карів. Незважаючи на негоду, непрохідне бездоріжжя до цього стражденного місця зібралася велика кількість народу з близьких і віддалених сіл. різних районів. Подолавши болотисті шляхи, люди не тільки не ремствували на свою подорож, а навпаки, відчували якесь піднесення, маленьку перемогу над труднощами, що їм довелось подолати, сягаючи мети. І це було хвилюючим, особливо для колишніх іваньківчан. Глибоке людське розуміння їхнього горя, душевна теплота і духовна єдність робили всіх сюди прибулих людей народом-монолітом.
Мітинг відкрив депутат Верховної Ради України від Сокальщини Ярослав Кендзьор.
Виступають свідки тих кривавих злочинів. Перед присутніми повстають повні невимовного жаху картини того трагічного серпневого дня. Страшенне полум’я, якому здавалося не було кінця ні на землі, ні в небі. З тремтінням слухають люди виступаючих. У багатьох, а особливо, в колишніх іваньківчан — сльози. Скільки вони пролили їх за своє життя і тоді, в той страшний день, і потім, в голодному бездомному блуканні по божому світу.
Мітинг закінчувався панахидою, і Опоясана дубовим вінком, переплетеним віттям калини, в мерехтінні свічок, покоїться свіжовисипана могила воїнам-повстанцям. На ній три хлібнии. З чотирьох боків — почесна варта хлопців (аж з села Себечева) в однострої Січових Стрільців, в парі з дівчатами в немеркнучої краси українських вишиванках
Шелестить березовим листям осінній вітер, на раменах старого хреста розвіває свої узори вишитий рушник, хиляться додолу національні прапори, а з івань-ківської землі, того маленького місця великої скорботи зринає вгору, до небес «Вічная пам’ять».
Враховуючи те, що події недавньої історії, пов’язаної з сталінськими репресіями і визвольною боротьбою українського народу, оббріхувались радянською пропагандою, або просто замовчувались, і наша молодь була позбавлена правдивого її знання, і з метою віднайти та вивчити всі сторінки нашого минулого, мітинг одностайно прийняв звернення ДО МОЛОДІ.
Степан ІВАСЕЙКО, житель колишнього села Іваньки.