У суботу, 14 листопада, у Львові проведуть чин похорону та загальноміську церемонію прощання з військовослужбовцями Сергієм Максимовим, Дмитром Трофімовим та Юрієм Пужайлом, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає львів’ян і гостей міста долучитися до церемонії та утриматися в цей час від розважальних заходів.
Прощання розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Після чину похорону, орієнтовно об 11:40, на площі Ринок відбудеться загальноміська церемонія вшанування пам’яті полеглих воїнів.
Сергія Максимова поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній. Дмитра Трофімова та Юрія Пужайла спочиватимуть на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.
Під час міських церемоній прощання біля Гарнізонного храму люди традиційно стають на коліна, проводжаючи полеглих захисників, багато хто тримає в руках квіти, а перед домовинами крокують військовослужбовці з державним прапором України та прапором Збройних Сил.
Дмитро Трофімов (21.06.1974 — 05.02.2025) був уродженцем Львова. Навчався у загальноосвітній середній школі І–ІІІ ступенів «Лідер» із різними формами навчання м. Львова (колишня середня школа №16), згодом здобув фах автомеханіка у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва». Після строкової військової служби займався підприємницькою діяльністю.
Рідні згадують Дмитра як добру, веселу та життєрадісну людину, яка любила подорожі, гірськолижний спорт і плавання, маючи звання кандидата в майстри спорту. У 2024 році він став до лав захисників, боронив Україну спершу у складі 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади Повітряних сил ЗСУ, а згодом — на Донецькому напрямку у 37-й окремій бригаді морської піхоти Військово-Морських Сил ЗСУ. У Дмитра Трофімова залишилися дві доньки, цивільна дружина, тітки, хрещений, брати, сестри, друзі та родина.
Сергій Максимов (15.10.1967 — 01.09.2026) народився в селі Новолазарівка Миколаївської області. Навчався у Михайлівській початковій школі — філії Томаківського ліцею №1 Томаківської селищної ради Дніпропетровської області, а потім у Казанківському професійному аграрному ліцеї Миколаївщини. Після строкової військової служби працював металургом на приватному підприємстві.
За спогадами близьких, Сергій був життєрадісним, активним і товариським, вирізнявся відкритістю та любов’ю до спілкування. Полюбляв риболовлю, відпочинок на природі, катання на лижах і приготування різноманітних страв. Із початком повномасштабного вторгнення Росії став на захист України, воював на Курському, Північно-Слобожанському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 129-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.
За службу Сергія Максимова відзначили відзнакою Президента України «За оборону України», відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення», нагрудним знаком «Ветеран війни» та іншими військовими й почесними відзнаками. У нього залишилися дружина, син і донька.
Юрій Пужайло (25.10.1977 — 10.11.2026) був львів’янином. Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради, займався підприємницькою діяльністю.
Близькі розповідають, що Юрій був добрим, щирим і чуйним, завжди готовим допомогти. Він цінував родинні стосунки, любив проводити час з близькими, був турботливим батьком і патріотом. Від перших днів російської агресії активно долучався до волонтерської діяльності, захоплювався автомобілями та збиранням грибів.
У 2026 році Юрій Пужайло став на військову службу, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 114-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони ЗСУ. У нього залишилися мати, дружина, двоє синів, донька та інші члени родини.
Міська церемонія прощання у Львові покликана вшанувати пам’ять полеглих захисників і підтримати їхні родини у час втрати.