У четвер, 27 серпня, у Львові відбудеться міська церемонія прощання із захисниками Максимом Іжовим, Василем Шпіком та захисницею Тетяною Кучерявою, які загинули, боронячи Україну від російських окупантів. Міська влада закликає мешканців і гостей Львова долучитися до прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 на площі Ринок пройде загальноміська церемонія прощання. Поховання відбудеться на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 на вулиці Пасічній.
Максим Іжов (04.03.1992 — 11.10.2025) народився в місті Мукачево Закарпатської області. Навчався у Мукачівському ліцеї №5 Мукачівської міської ради Закарпатської області. Працював продавцем на орендному підприємстві «Галицький ринок».
Рідні згадують Максима як веселого, життєрадісного, доброзичливого, завзятого та справедливого. Він захоплювався спортивними танцями, музикою, риболовлею й спортом, зокрема футболом, а у вільний час любив грати в телефонні ігри. У 2025 році став на захист України від російських окупантів, обороняв територіальну цілісність і суверенітет держави на Донецькому напрямку у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. У Максима Іжова залишилися дружина, син, друзі та родина.
Василь Шпік (13.01.1968 — 20.08.2026) родом із села Суховоля Львівської області. Навчався у Суховільському ліцеї Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, проходив строкову військову службу. Працював робітником з поточного ремонту в середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №55 Львівської міської ради.
За словами близьких, Василь був справедливим, рішучим, сильним духом і оптимістичним чоловіком із вольовим характером. Він любив свою роботу, віддавав перевагу активному способу життя, займався спортом, зокрема тенісом, а у вільний час дбав про господарство та проводив час на природі, збираючи гриби. У 2023 році став на захист Батьківщини від російського вторгнення. Служив на Донецькому напрямку спочатку у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних Сил України, а згодом — у 143-й окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України. Був нагороджений медаллю «Ветеран війни». У Василя Шпіка залишилися дружина, двоє синів, двоє онуків, сестри, брат та родина.
Тетяна Кучерява (24.02.1987 — 26.08.2026) народилася в селищі Шевченкове Харківської області. Закінчила Шевченківську середню загальноосвітню школу №2, а вищу освіту здобула в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут». Пройшла навчання на військовій кафедрі при Військовому інституті танкових військ цього ж університету й із 2011 року проходила військову службу.
Рідні характеризують Тетяну як добру, позитивну, оптимістичну, турботливу та цілеспрямовану людину. Вона любила подорожувати, проводити час із сім’єю, цікавилася психологією та здобула науковий ступінь кандидатки психологічних наук. З початком російсько-української війни стала на захист Батьківщини, опанувала керування танком і постійно вдосконалювала свої військові навички. У 2015 році стала першою жінкою-танкісткою в Україні.
У 2016 році Тетяна обіймала посаду заступниці командира гуманітарного проєкту Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України «Евакуація 200», де виконувала завдання з ексгумації, транспортування та передачі тіл загиблих українських військовослужбовців їхнім родинам. Згодом передавала свій практичний і бойовий досвід курсантам Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Була відзначена відомчими нагородами Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. У Тетяни Кучерявої залишилися син, чоловік, мати, сестра та родина.