Мама звільненого з полону 22-річного воїна Ореста Оксана Коляда розповіла, як синові вдалось уникати тортур окупантів
Серед 115 захисників, які повернулися з російського полону 24 серпня, опинився мешканець Львівщини 22-річний Орест Коляда. Юнак був у полоні понад два роки.
Про те, що Ореста звільнили з полону, його матір Оксана дізналася під час свого виступу на акції на підтримку всіх зниклих безвісти та полонених у Сокалі.
Про те, як мама чекала на сина і таки дочекалася – дивіться у сюжеті Суспільного
Про історію повернення додому сина в матеріалі від Тетяни Яворської Еспресо.Захід.
У неволю до росіян військовий потрапив у віці 20 років. А повномасштабне вторгнення розпочалось лише за день до його 20-річчя.
Про полон сина дізналась з російських пабліків
Орест пішов на службу у травні 2021 року. До того вчився на перукаря. На час початку повномасштабної війни минуло 9 місяців його перебування у війську. Призвали одразу у морську піхоту, 35 бригада. Раніше військовою тематикою ніколи не захоплювався, але ще дитиною цікавився історією України – козаками і гетьманами.
“Під час служби його відправили в Чонгар. І так вийшло, що вони найперші отримали удар від противників. З Чонгару їх вивели, були півтора місяця у Запорізькій області. Під час бойового виїзду на Донеччину хлопці й потрапили в полон”, – пригадує Оксана Коляда.
29 квітня 2022 року вона мала останню розмову з сином до полону, а вже 30 квітня зв’язок з Орестом обірвався.
“Місяць ми про нього нічого не знали. Правдами і неправдами дізнались, що його взяли у полон. Дізнались цю інформацію з російських пабліків, там скинули фото його, а згодом і відео допиту. Тоді я побачила у якому жахливому стані був мій син – неймовірно худий. А коли говорив, дуже шепелявив. Придивилась ближче і побачила, що у нього вибиті зуби”, – каже Оксана Коляда.
Був у полоні в колонії Оленівки, в Таганрозі та інших російських містах, а далі – вивезли у невідомому напрямку.
З грудня 2022 року до лютого 2023 року мама не мала жодної звістки про стан і де перебуває її син. У лютому з полону вийшов військовий, який перебував разом з Орестом у катівнях росіян, він і підтвердив батькам, що Коляда живий, хоч і страшенно схуд.
“Під час несення служби в українській армії син поправився. Своїх воїнів тут добре годували. А там, з відео видно – дуже худий. Він ніколи не горів військом, але коли покликали, то й не ховався, як деякі. Коли вже точно знав, що піде до армії, почав більше займатись фізичними вправами, бігав крос довкола села. Дуже любив грати у футбол. Цілими днями пропадав на імпровізованому стадіоні”, – зазначила мама.
Син просив витягнути з неволі окупантів
Під час перебування у полоні сина, зізнається Оксана Коляда, було дуже важко. Лише близьким людям могла сказати свої переживання.
“Я мала надзвичайну підтримку від сусідів, молитовної спільноти. Усі священники, яких я знала, кожен молився за Ореста й усіх хлопців, які в полоні. Впродовж 2 років ми молились і, мабуть, оце мене й тримало – не впасти духом”, – додала пані Оксана.
Перший рік жінка не їздила на акції з родинами у підтримку полонених, бо, каже, були такі думки, що після цих заходів над воїнами ще більше знущаються. Але 14 грудня 2023 у колонії, де був Орест, невідомі мамі волонтери дали йому можливість подзвонити додому.
“Я мала 5 хвилин. Він тоді сам просив, аби його витягнули звідти, бо це було нестерпно. Після цього я інтенсивно почала їздити на різні акції підтримки полонених. Кілька разів була у Львові, організовували мітинг у Сокалі”, – додала жінка.
До слова, якраз на мітингу у підтримку зниклих безвісти й військовополонених, вона і дізналась, що її Ореста звільнили.
“Подзвонив мені телефон, але я мала декілька сумок і не могла вчасно знайти у сумці. Тоді якраз запрошували людей до слова і я пішла. Почала говорити, але раптом у мене забирають мікрофон. Я не зрозуміла, що ж таке сталось, думала щось не те сказала. Підходить наша староста села, а вона якраз хресна мама Ореста, й сказала, що Ореста звільнили з полону і він вже на території України. Ввечері він мені подзвонив”, – згадала про радісну мить вона.
Напередодні жінка передчувала, що щось станеться.
“Знала, що має бути обмін 115 на 115 людей. В той момент мені щось таке тепле розійшлось по грудях. Це надзвичайні емоції. До речі, ми як розмовляли з Орестом, він сказав, що відчував опіку над ним завдяки молитвам. “Ніби якась невидима сила берегла, бо не раз вдавалось уникати жорстоких тортур”, – казав син. Молитва мами зруйнує мури”, – підсумувала Оксана Коляда.