У суботу, 15 березня, у Львові відбудеться церемонія прощання з військовослужбовцями Олександром Веселовським та Андрієм Шапошніковим, які віддали своє життя, боронячи Україну від російських загарбників. Львівська міська рада закликає мешканців та гостей міста вшанувати пам’ять загиблих героїв і утриматися в цей день від розважальних заходів.
Церемонія прощання
Похоронний чин розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.
Захисників поховають на Личаківському кладовищі.
Біографії загиблих героїв
Олександр Веселовський (20.09.1995 – 01.03.2025)
Олександр народився у селі Петричі Львівської області. Навчався у місцевій школі, де проявляв високі академічні здібності та активну громадську позицію. Пізніше з відзнакою закінчив Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». У 2017 році отримав диплом магістра у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».
Працював інженером-конструктором, був відданий своїй професії. Рідні та друзі згадують його як людину чесну, принципову, надійну та готову прийти на допомогу кожному. Він завжди діяв згідно з совістю та щиро вболівав за Україну.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр став на захист Батьківщини у складі 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Боровся з окупантами на Луганщині, двічі отримував поранення, але щоразу повертався до виконання бойових завдань. Побратими пам’ятають його як товариша, який завжди знаходив слова підтримки.
У нього залишилися батьки, сестра, велика родина та друзі.
Андрій Шапошніков («Генерал») (09.12.1976 – 08.03.2025)
Народився у Запоріжжі, де закінчив гімназію №97 та здобув професію комерційного агента в місцевому технікумі.
Протягом життя працював комерційним директором одного із запорізьких підприємств. Через війну був змушений покинути рідне місто та переїхати до Львова, де працював менеджером. Близькі згадують, що він завжди носив вишиванку і був для них справжньою опорою та захисником.
У 2024 році вступив до лав 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської. Вже під час першого бойового завдання зазнав поранення, але не покинув фронт. Командування неодноразово відзначало його за особисту відвагу. Швидко піднявся у званні до старшого сержанта. Як командир танка, ризикуючи власним життям, врятував побратимів під ворожим обстрілом.