Життя летить нестримним птахом… Зовсім непомітно промайнув перший літній місяць. Червень 2016 року був щедрий на сонце, на теплі посмішки і, звичайно ж, на визначні дати. Адже цього місяця Народний фольклорний ансамбль танцю «Бужани» святкував 30-ту річницю присвоєння звання «Народний». Колектив «Бужани» був створений 1978 року. Першим його керівником була Світлана Батюк. Саме завдяки її зусиллям колектив вийшов на міжнародний рівень. У травні 1986 року йому було присвоєне звання «народний». З того часу «Бужани» були постійними учасниками районних, обласних та міжнародних фестивалів і конкурсів. Колектив радо вітали у Польщі, Голландії, Італії, Швеції і Болгарії. Протягом цього часу керівниками «Бужанів» були Роман Батюк та Олександра Харькова.
Все йде, все минає… Змінюються не тільки керівники колективу, а й його учасники. На зміну одним приходили інші, але незмінною залишалася династія Батюків. І ось у таку знаменну дату – 30 років – до підготовки ювілейного концерту взялися Світлана та Роман Батюки.
19 червня 2016 року. До цього дня учасники колективу готувалися місяцями. І саме цього дня з нетерпінням чекали усі жителі с. Ільковичі та й загалом усі цінувачі танцювального мистецтва «Бужанів». Незважаючи на тридцятиградусну спеку, до Народного дому с. Ільковичі з усіх сторін ішли люди. Чесно кажучи, такої кількості людей у Народному домі вже давно не бачила. Почесними гостями свята були голова районної ради Микола Пасько з дружиною, провідний методист НД Лілія Конончук, директор районного НД Ольга Мамуладзе та Свитазівський сільський голова Сергій Войтко. Також привітати «Бужани» прибули вокальне чоловіче тріо, вокальний жіночий ансамбль «Мальви» та Народний колектив «Барвінок».
Незмінним і незамінним ведучим свята був заслужений діяч мистецтв Юрій Чеков. Як і 10 років тому, він приїхав привітати учасників колективу. Напевно, це початок нової традиції. Своїми жартами він зaпалив вогонь у серцях глядачів і підігрів і без того теплу атмосферу.
«Бужани»… Три керівники, десятки учасників і тридцятилітня історія. Без сумніву, їм було що показати. Витримка цих юних дівчат і хлопців заслуговує на повагу: незважаючи на спеку, вони відтанцювали 14 танців. Заклопотані та замучені за сценою, виходячи на неї, вони завжди посміхалися до свого глядача.
Родзинкою свята був танець «Свитазівські притупи». Під бурхливі оплески на сцену піднялися колишні учасники «Бужанів». Разом зі своїми дітьми, які продовжують їхню справу, вони повернулися у юність і затанцювали так, що зал вибухнув аплодисментами. Успіх «Свитазівських притупів» можна порівняти хіба що з заключним танцем. Зустрівши своїх глядачів короваєм, «Бужани» попрощалися з ними гопаком. Розмаїття танцювальних руків, трюків та кольорів костюмів створило довершену картину їхнього власного світу – світу, у якому кожен танцює.
Підкріпленням для опорного складу колективу є середня та молодша група, які здивували усіх своєю майстерністю. Дивлячись на них, можна бути впевненим: через 10 років усі знову зберуться разом на святкуванні чергового ювілею «Бужанів».
На цьому усі події червня не закінчилися. Благодійним дійством, яке було приурочено до ювілею «Бужанів», був збір продуктів воїнам АТО. З допомогою жителів с. Ільковичі, які відгукнулися на заклик представника волонтерів від Правого Сектору та голови Свитазівської сільської ради Сергія Войтка, було зібрано велику кількість продуктів харчування. І хоча надворі була нестерпна спека, байдужих допомогти не було.
Від імені дирекції Народного дому с. Ільковичі та учасників колективу «Бужани» висловлюємо подяку приватним підприємцям Ориславі Прихідько і Галині Стоянович, а також Павлові Сільвестру та Євгенові Цейко. Особливу подяку за підготовку свята висловлюємо голові Свитазівської сільської ради Сергійові Войтку та усім жителям с. Ільковичі за їхню небайдужість і внесок у благодійну справу.
«Бужани» вражають. Передаючи любов до українського танцю від батьків до дітей, вони творять молоде покоління нових українців. Хочеться побажати їм, щоби у серцях ніколи не затихала музика. Яка різниця, скільки вам років, якщо ваша душа танцює? Танцюйте і насолоджуйтеся життям. Адже життя це і є танець, який був, є і буде незважаючи на покоління і роки.
Наталя ВОЙТКО, студентка Львівського національного університету ім. Івана Франка.
