Белзька районна лікарня – одна із найстаріших на Сокальщині, створена у 1952 році. Сюди за лікарською допомогою щодня звертаються жителі Белза та навколишніх сіл. Зокрема, Белзька дільниця обслуговує 11265 мешканців, з них 1602 дітей, Хлівчанська амбулаторія – 3649, Угнівська – 3164.
До її складу належить поліклініка, терапевтичне відділення, хоспіс, наркологічне відділення в Угнові, 17 ФАПів, 2 амбулаторії загальної практики сімейної медицини у м. Угнів і с. Хлівчани. Сьогодні в згуртованому колективі Белзької районної лікарні, який очолює головний лікар Ігор Кошовський, трудиться 20 лікарів, 23 фельдшери та акушерки ФАПів та 64 медсестри. Координує роботу середнього та молодшого медперсоналу головна медична сестра Надія Лащівська, яка приділяє велику увагу систематичному навчанню медсестер та вихованню у них особливо чуйного, дійсно милосердного ставлення до хворих. Пані Надія віддала сестринській справі майже 30 років. Сувора і справедлива, досвідчена і відповідальна, вона заслужено користується авторитетом у колег і пацієнтів, бо дбає, щоб під час лікування хворі відчували сестринське піклування. Торік Белзька лікарня зайняла третє місце в області у конкурсі «Медична сестра – це звучить гордо» у номінації кращий відеоролик про роботу медсестринської служби.
У Белзькій поліклініці приймають хворих досвідчені лікарі: терапевти Микола Деба, Микола Пожар, педіатр Анастасія Пожар, стоматологи Роман і Світлана Штикали, гiнeкологи Людмила Турчиновська, Ігор Кошовський.
Час невпинно іде вперед і виконувати клятву Гіппократа приходять молоді, перспективні лікарі. Саме такою, з перших днів роботи, зарекомендувала себе лікартерапевт, завідувач хоспісу Неля Мазур. Заклад знаходиться в Угнові і є одним з підрозділів Белзької районної лікарні. Вона зуміла організувати колектив так, аби всі працювали в одному ритмі, задля спільної мети: створити комфортні умови для лікування та перебування людей літнього віку. Тут є чотири палати для стаціонару та одна – для денного. Покращилося харчування хворих. А небайдужі люди та волонтери допомогли поміняти ліжка, потурбувалися про постіль та матраци для важкохворих.
– Ми стараємось у хоспісі створити для пацієнтів комфортні умови перебування, – каже Н. Мазур. – Бо більшість з них не можуть самі себе доглядати. Ми маємо про них потурбуватися, приділити їм увагу, щоб вони не відчували себе кинутими напризволяще близькими людьми і мали достойну старість.
Якщо донедавна у лікарні був відчутний брак кадрів, то зараз прийшло молоде поповнення. Це сімейний лікар Олеся Пелешко, терапевт Наталія Соляк, хірург Надія Олекса, рентгенолог Наталія Коліда.
Лікарі – педіатр Анастасія Пожар і гінеколог Людмила Турчиновська вважають, що лікарні потрібно нове медичне обладнання, щоб не скеровувати на ультразвукове обстеження маленьких пацієнтів та вагітних до Сокаля, Червонограда чи Львова. Пані Людмила працює у Белзькій лікарні за сумісництвом. Цей медичний заклад для неї особливий, бо 13 років тому розпочинала свою лікарську практику, а після перерви знову повернулася. Вона розповіла, що тут працює колектив ентузіастів. Працівники власними силами зробили ремонти в жіночій консультації та в кабінетах дерматолога і хірурга. Роблять ремонт у рентгенкабінеті, замінили вікна на металопластикові. На думку лікаря, жінки серед сільського населення – специфічні, бо важко працюють, і мало уваги приділяють собі. Звертаються до лікаря, коли недуга задавнена, і потребує дорогого та довготермінового лікування. Нині у них на обліку 75 вагітних жінок. Велика їх кількість на диспансерному огляді. Для своєчасного виявлення захворювань на ранніх стадіях потрібно мати хоча б апарат УЗД.
Потребують ремонту та сучасного обладнання також стоматологічні кабінети.
– За останні роки матеріальна база медустанови практично не змінилася, – констатує й головний лікар Ігор Кошовський. – Закупили лише декілька кардіографів, новий апарат УВЧ, інгалятор. Потрібні апарат УЗД і обладнання для фізкабінету, бо наявне вже застаріле.
Старожил колективу – медсестра кабінету функціональної діагностики Ніна Чухно, яка приїхала в 1955 році в Белзьку лікарню на роботу після закінчення Харківського медичного училища, пригадала, що колись тут були поліклініка і лікарня, де функціонували хірургічне, травматологічне, терапевтичне, дитяче, інфекційне, гінекологічне, пологове відділення. Була станція переливання крові, кухня, молочна кухня, лабораторія. Тут оперували і робили забір крові. Нині ці приміщення стоять пусткою. Після років оптимізації вціліло лише терапевтичне відділення, яким з 1983го року завідує лікартерапевт вищої категорії Микола Пожар. Тут затишно й охайно. У палатах, їдальні, кабінетах зроблений косметичний ремонт. Все це створює атмосферу доброзичливості, комфортного перебування хворих, щороку тут лікується майже 1000 хворих, за шість місяців звернулося 500 осіб, серед яких переважають пацієнти з хворобами кровообігу, органів дихання, шлунковокишкового тракту та суглобів. Найчастіше в стаціонарі лікують людей пенсійного та передпенсійного віку, але останнім часом усі хвороби, як зауважив Микола Пожар, «помолодшали», тому нерідко доводиться допомагати і 2030річним.
Хоч надворі літо, у відділенні багато хворих. Микола Пожар пояснив, що недуги їхнього профілю не залежать від пори року. Адже терапія охоплює всі органи людини. «Зараз у нас багато хворих із гіпертонічною та ішемічною хворобами серця та з серцевою недостатністю», – сказав він. Цікавлюсь, а як з медикаментами? І чую: «На жаль, ми не можемо ними забезпечити пацієнтів. Тож вони змушені їх докуповувати. Однак, маємо все необхідне для надання першої медичної допомоги. І хворі, які поступають до нас у нічний час (не раз йде мова про лічені хвилини) отримують фахову медичну допомогу на місці. У стаціонарі тридцять ліжок. У палаті інтенсивної терапії є кардіограф та дефібрилятор, забезпечена централізовано киснем.
Лікартерапевт вважає, що медицина сьогодні переживає не найкращі часи, практично вони виживають як можуть, бо нема належного фінансування. Терапевтичне відділення знаходиться у старому приміщенні, яке щоразу потребує ремонту. Добре що є меценати, які допомагають. Зокрема, він вдячний підприємцям – Любомиру Сольвару та Богдану Білецькому за підтримку, які й стільці відновили, і допомогли зробити ремонт.
– Я часто лікуюся у терапевтичному відділенні, – каже Василь Береза. – Завідувач має підхід до хворих, уважний, вміє вислухати й допомогти. Медсестри – чуйні, доброзичливі.
Задоволений лікуванням й Володимир Мащак з Корчева, який попав сюди у край важкому стані. У нього ішемічна хвороба серця і деформуючий остеоартроз суглобів. Нині йому вже легше.
При поліклініці функціонує стаціонар денного перебування на сім ліжок, тож хворі за бажанням можуть тут пролікуватися, отримати призначені лікарями процедури та піти додому.
Белзька районна лікарня обслуговує мешканців у радіусі 40 км. Жителі Белзької зони хвилюються, де будуть лікуватися, якщо цей медичний заклад закриють. Така невизначеність лякає й медичних працівників, які можуть залишитися без роботи. Причина всіх бід лікарні, стверджують вони, у недосконалості реформ, які впроваджують.
Головний лікар Белзької районної лікарні Ігор Кошовський розповів, що з 1 серпня відбувається чергова оптимізація: скорочуються 10 ліжок в наркологічному відділенні, з них п’ять додається до хоспісних. Тож у лікарні буде 30 терапевтичних ліжок, 20 – хоспісних, стільки ж – наркологічних. На щастя, реорганізація медичної установи не зачепила працівників. Бракує ще лікарів: педіатра, окуліста, терапевта. Хочеться, щоб жителі Белза та навколишніх сіл могли отримали кваліфіковану медичну допомогу в будьякий час, адже хвороба і біда не вибирають.
Сподіваємось, що коли Белз стане центром територіальної громади, у місцевої лікарні з’явиться можливість придбати нове обладнання та впроваджувати сучасні методи лікування, а може й відкрити відділення, які тут колись були. Проте на це потрібний час, а нині жителям міста та навколишніх сіл треба всіма силами зберегти цей медичний заклад.
Любов ПУЗИЧ.
