У розпалі цвітіння чи не найдошкульнішого з бур`янів – борщівника Сосновського. В нашому регіоні він росте заввишки 22,5 м, його квітучі «парасольки» можна побачити обабіч більшості доріг Сокальщини, в парках, господарських дворах, на закинутих полях, дачах, на схилах річки Західний Буг, та всюди, де немає господаря.
Доведено, що сік борщівника провокує реакцію фоточутливості і спричиняє опіки шкіри у людей, а ще він викликає мутації у клітинах тварин, які його їдять. Тому в країнах Європейського Союзу борщівник віднесено до карантинної групи рослин. В Україні таким він не вважається, тому уряд не виділяє коштів на його знищення. А сільські, міські ради та громадяни поки що ніяк не реагують на ту пошесть, бо, мабуть, повинен добряче «грім гримнути», щоб задумались над тою бідою, в яку може потрапити людина, а особливо дитина, яка отримає опіки від борщівника.
Борщівник (ведмежа лапа) небезпечний через велику кількість фурокумаринів – речовин, які під час контакту зі шкірою людини викликають важкі дерматити, схожі на опіки. Колись у 5060 роках минулого століття борщівник завезли в Україну для вирощування на силос для тварин, але після масових опіків селян перестали його культивувати. Завдяки його невибагливості і швидкому самосійному розмноженню (розноситься вітром, водою), він легко мігрує і дичавіє, активно пригнічує іншу рослинність, через своє велике листя і отруйний сік. Територія в радіусі трьох метрів біля борщівника уражена його соком, і в жарку погоду діти можуть отримати опіки, граючись неподалік на травичці. Якраз у нашому міському парку і на схилах ріки Західний Буг є багато цього небезпечного бур`яну, тож будьхто може отримати навіть смертельні опіки.
Практично у кожній сільській раді є такі локації борщівника, особливо Поторицькій (територія колишнього колгоспу), Ванівській. Та якось байдуже ставляться сільські голови до цієї проблеми і не вживають жодних заходів. Кожна територія має свого власника, і його можна притягнути до відповідальності за неефективне використання землі, за забур’яненість… Якщо б вони разом з сільськими і міськими головами зі своєї кишені заплатили штраф, то була б відповідальність. Практика сільськогосподарського виробництва показала, що побороти борщівника можна за рікдва, але при цьому недостатньо механічних заходів боротьби (скошування, переорювання), бо він відростає від кореневої системи і відновлюється проростанням насіння. Найефективніше на борщівника діють гербіциди, проте «хімія» дорога, – але ж здоров`я дорожче. Варто скористатися комплексними заходами: ще весною, коли борщівник виростає до 4050 см, його потрібно скосити, і полити скошене коріння гербіцидом «Ураган», «Раундап». Як говорив мій знайомий: «Може, це ще його не вб`є, але вже тої міцності він не буде мати». Дочекавшись липня, коли розпочинається сезон цвітіння борщівника, цю саму процедуру повторити ще раз (скошування і обробка скошеного коріння гербіцидом). Зауважу лише, що в період цвітіння борщівник особливо небезпечний, тому при скошуванні потрібно вважати, бо найменша крапля соку спричиняє сильні глибокі опіки, підвищується температура, нудить, лихоманить, може спровокувати приступ задухи. Рани гояться більше місяця, залишаюся шрами. Дитячий організм може такого навантаження не витримати, якщо дитина з необережності чи цікавості потрапить у такі квітучі тенета борщівника.
Вже не один рік на всіх рівнях місцевого самоврядування наголошую на цій проблемі, періодично прошу Сокальського міського голову і його заступника вчасно давати доручення стосовно скошування борщівника на території міста, але обіцянки результатів не дають. З боку Горбкова, при в`їзді в Сокаль, ця ганьба (квітучий борщівник) «ріже» очі мешканців та гостей, які по розбитій дорозі повільно в`їжджають у наше славне місто. Ще 1020 днів і вітер роздмухає насіння цього бур`яну на поля і городи сокальчан. А коли і хто зможе побороти це лихо, який грім повинен вдарити? Чому така безвідповідальна наша влада?
Богдан ШКЛЯНКА, громадський інспектор з благоустрою Сокальської міської ради.