Ми, сокальчани, маємо надію, що зміни в міському та районному керівництві призведуть до позитивних змін у вирішенні давно наболілих проблем, які стосуються не лише центральних, а й периферійних вулиць нашого міста. Однією з таких у Сокалі є "багатостраждальна" вулиця Шевченка та прилеглі до неї. Їх можна назвати "забутий край". Роками КП "Сокальжитлокомунсервіс" немає до них жодного діла: ні планового ремонту, ні обіцяного водовідведення… Місточок, котрий там є, скоро взагалі розвалиться. Річ у тому, що він не пристосований для руху великогабаритного транспорту, який довозить сировину до цегельного заводу, розташованого по вулиці Шевченка, 118. І дорогу понищили вкрай. Дорожнє полотно – в катастрофічному стані, а від непосильного навантаження в людських оселях обвалюються підвали і тріскають стелі. Хто ж буде відшкодовувати людям величезні втрати?! В порівнянні з цим вічний бруд і болото, що залишають після себе машини, виїжджаючи з глиносховищ з налиплою на колесах глиною, (хоча по технології колеса повинні очищуватись), здаються дрібними проблемами. А постійна небезпека, яка чатує на наших дітей?! Це ж не траса, а вузенька вуличка в приватному секторі, де бігають і бавляться діти!
Відкриття на вулиці Шевченка вищезгаданого підприємства з виготовлення цегли – юридична назва ТзОВ "Мебель-сервіс", яке взагалі є небажане в міській смузі (шкідливе виробництво, шум, порох, гуркіт з ранесенька до пізньої ночі) спричинило нам, жителям цього району, великі труднощі. А відколи це підприємство за неофіційними даними з метою зменшення затрат на виробництво відмовилось від дорогого газу і перейшло на збагачене на ЦЗФі вугілля та ламіновану тирсоплиту, спалювання яких спричиняє шкідливі для здоров'я викиди, – наше життя перетворилось на тортури. Свідченням того, що, так звані, неофіційні дані є швидше за все правдивими. Порох осідає на вікнах, підвіконнях наших будинків. Випрану білизну неможливо повісити – вона чорніє від сажі. А якщо уявити, що така ж сажа осідає у наших легенях, у легенях наших дітей! Адже при спалюванні ламінованої тирсоплити вивільняються формальдегіди, котрі наносять людському здоров'ю непоправної шкоди, то це є грубе порушення закону України про довкілля та екологію. В правовій державі неприпустимо, щоб підприємці свої надприбутки ставили вище людського здоров'я – єдиного, чого не купити за гроші.
Впродовж кількох років ми, мешканці цих вулиць, боремося з цим свавіллям за можливість нормально проживати у своєму місті. Звертались, куди тільки можна – і до тодішніх голови Сокальської РДА О. Кожушка, і до його заступника А. Василишина, і до міського голови Б. Зарічного, і в інші інстанції. У відповідь отримували лише стандартні відписки. Ось і "круглий стіл", що відбувся ще у вересні минулого року з участю названих чиновників, теж до нічого не призвів. Для чого ж тоді коштом наших з вами податків утримується така "армія" держслужбовців? Хіба не для того, щоб допомагати своїм громадянам у вирішенні проблем та добросовісно виконувати свої обов'язки: санстанція – контролювати викиди в атмосферне повітря шкідливих речовин, міська влада -зобов'язати керівника підприємства придбати фільтри, що відповідають держстандартам для такого виробництва. А не просто підвищити комин (як було зроблено), від чого радіус розсіювання отруйних викидів тільки збільшився. Це підприємство мало б відновити ним же зруйновану дорогу. Комунальники ж зобов'язані робити планові ремонти не лише центральних вулиць, а й таких, як наші периферійні, бо ми, жителі цих вулиць, також є платниками податків і теж маємо право на комфортне проживання у рідному місті.
І останнє. Міська влада в перелік першочергових завдань повинна включити відновлення окружної дороги, котра колись була і якою можна пустити великогабаритний транспорт з цегельного заводу і "Датського текстилю", тим самим звільнивши непристосовані вулички і їх мешканців від багатьох проблем.
Пам'ятаймо, що не надприбутки підприємців, а здоров'я людей та їх інтереси мають бути в основі господарської діяльності чиновників, – ось що є основною цінністю розвинутого демократичного суспільства.
Галина АДАМЧУК, жителька м. Сокаль.
Нижче подано прізвища громадян, які підтримують цей лист-звернення.
