Добіг свого завершення 2015-й… Рік сподівань, тривог, випробувань та… розчарувань. Кожному він запам'ятався чимось особистим: хтось знайшов свою половинку, у когось – утворилась нова сім'я, ще в когось народилась дитина чи вона зробила перші кроки, а хтось відчув біль втрати рідних… А чим запам'ятався минулий рік жителям Сокальщини, та чого вони очікують від 2016-го? Це ми запитали у наших читачів. Ось що вони відповіли:
Ольга Ріжок, бібліотекар:
– 2015 рік для всіх був тривожним. Кожен з нас надіявся, що з приходом нової влади щось зміниться на краще, Та на нас чекало велике розчарування. Інакше і не скажеш, погляньте лише як проходять засідання у Верховній Раді, де щоразу люди, яких ми обрали, щоб вони приймали закони, вирішували життєво необхідні справи для країни, думали як покращити життя своїх громадян, ведуть себе некоректно. Нема надії, що вони можуть і хочуть щось змінити. Бо їхні дії нагадують героїв з байки Крилова, де Лебідь, Рак і Щука тягнуть воза у свій бік. А від цього життя наших громадян не робиться кращим.
У мене мала надія на те, що щось зміниться на краще у 2016-ому. Добре було б, якщо не стане ще гірше. Недарма, китайці говорять, що нема нічого гіршого, ніж жити в епоху змін. Ми ж на порозі різних реформ. Для нас територіальна реформа – болісна, бо уже звикли до цього поділу, який для нас є зручним. Тому хвилюємось, що з того вийде. Адже чимало організацій та установ уже перевели до Червонограда. Схоже, що Сокаль невдовзі стане маленьким провінційним містечком. Молодь тягнеться до великих міст, а та, що залишилась, деградує, бо не має роботи. Хочеться, щоб 2016-й став для нас переломним роком, щоб на Україну чекало піднесення та розвиток. Бажаю усім миру, любові, добра, здоров'я та віри у завтрашній день.
Микола Кіт, студент
– Для мене минулий рік був щасливим, сповнений приємними моментами, проте швидкоплинним. Закінчив перший курс Львівського національного аграрного університету, де навчаюся на архітектора. Було важко, але дуже цікаво. Ще у 2015-ому році вперше зійшов на Говерлу. Я був гордий собою, що піднявся на висоту 2061 метр. І ще було декілька незабутніх подій, але вони не такі значні. Тому, можна сказати, що 2015 рік для мене був вдалим. Сподіваюсь, що цей також не підведе… Від Нового 2016 року я сподіваюся, що Україна ввійде в Євросоюз. Відкриють безвізовий режим. І українці зможуть вільно подорожувати. Я ще ніде не був за кордоном, крім Польщі, тож хочу побачити світ. Вивчаю французьку мову, і мрію поїхати в Париж, піднятись на самий вершечок Ейфелевої вежі. Та все це може стати реальністю, коли буде мир та спокій у світі. Нехай Новий рік принесе удачу, радість, здійснення найзаповітніших мрій і теплий затишок у дім.
Олександра Сухоручко, Варязький сільський голова:
– Цей рік, як ніякий, був насичений важливими подіями для моєї родини. Серед яких найголовніша – народження внука Юрія, який є нашою потіхою. У цьому році громада обрала мене головою Варязької сільської ради, і хочу виправдати довіру людей. Тож, як кожен з моїх односельчан, мрію, щоб у 2016-у році у наших селах відремонтували дороги, які у катастрофічному стані, щоб наші мешканці могли спокійно дістатися з міста додому чи на роботу, щоб в зручний для людей час курсували маршрутки: Сокаль-Варяж, Сокаль-Лубнівка, Сокаль-Русин, Сокаль-Лешків. І ми не відчували себе відрізаними від світу, щоб селянська праця нарешті була належно поцінована, щоб селяни отримували гідну оплату. А головне, щоб усі були здоровими, мали натхнення до роботи, щоб українська земля не здригалася від вибухів снарядів, щоб наші діти були щасливими та усміхненими.
Наталія Хомин, державний службовець:
– Рік 2015-й для мене був непередбачуваний, він приготував багато несподіванок, які зміни-ли моє життя. Але, як кажуть філософи, після чорної cмуги, неодмінно буде біла. І ще, що кожне випробування загартовує і робить нас мудрішими, адже життя продовжується. Тому необхідно вірити, що попереду багато-багато чогось доброго, а все погане залишиться у минулому.
У 2016 році сподіваюся, що у державі відбудуться позитивні реформи, які змінять наше життя на краще. Хочеться, щоб ми стали європейською державою, де цінують людину. Віри, надії, любові всім нам, щоб збулися наші мрії, щоб ми були щасливими та успішними.
Світлана Піддубчишин, підприємець:
– 2015-й для мене особисто був важким: півроку доглядала за хворою мамою, яка померла. Той, хто втрачав рідних, зрозуміє моє горе. До того ж наше сьогодення – це випробовування людей на витримку, віру, любов, милосердя, патріотизм. На жаль, більшість переживають велике розчарування. Жити стає все важче. Нові політики тільки красиво говорять, а нічого не роблять для простих громадян. Уже два роки ми живемо в очікуванні, що щось зміниться на краще, а змін катма. У державі відсутня економічна стабільність, все дорожчає, люди розчаровуються у політиках та у житті. У нас нема віри у те, що 2016-й буде кращим, бо політики просять нас "затягнути пояси", а самі розкошують, їздять на дорогих іномарках, в цей час прості українці ледь зводять кінці з кінцями.
Думаю, всі хочуть, щоб був мир на землі, стабільність у державі. Щоб економічна ситуація покращилася, щоб політики врешті-решт подумали про пенсіонерів, бо за тисячу гривень вони ледве виживають, відмовляючи собі у найнеобхідніших продуктах, намагаються економити на чому можуть: купують спред замість масла, сирний продукт замість сиру… А ще сидять в холодних оселях, бо не мають коштів, щоб заплатити за газ… Вірю, що все це мине. Головне, щоб у 2016 році всі були здоровими, поряд з нами були рідні. Гловне, щоб був хліб на столі, а в оселях – тепло та затишно.
Олег Коханчук, державний службовець:
– У 2015-ому у моєму житті не було чогось цікавого, все якесь сіреньке та сумне. Хоча очікував, що відбудуться кардинальні зміни. Адже Революція Гідності змінила всіх нас, адже загинуло стільки людей на Мадані, щоб Україна стала жити по-іншому. Ми обрали нову Верховну Раду та Президента. Але нічого не змінилося. І це прикро. Навпаки, жити стало важче, в країні триває війна, яку називають антитерористичною операцією. І зараз не маю ілюзій стосовно 2016 року. Безумовно, він буде складним. Сподіваюся, що врешті закінчиться війна на сході, влада повернеться обличчям до людей і дбатиме про них, створювати кращі умови для їхнього життя, піднімати заробітну плату, щоб зростав добробут, була робота. Для мене головне, щоб рідні були здоровими, жили в достатку.
Іван Баландюк, пенсіонер:
– Мені важко пригадати щось добре, що було у 2015 році, однак і в ньому, як і в попередніх, були свої радості та горе. Хочу, щоб 2016-й був кращим. Насамперед, щоб закінчилася війна та той безлад, який триває у державі, бо у Верховній Раді нема ніякого ладу, там тільки сваряться. А ми вірили, що нова влада змінить наше життя на краще. Хіба не це обіцяли усі кандидати в депутати усіх рівнів. Однак це були лише обіцянки, обіцянки й обіцянки… А так не хотілося, щоб обнадійливі слова політиків ставали просто брехнею. Хіба можна дозволяти підвищення цін, в той час коли зарплати і пенсії залишили на такому самому рівні?! Хто мені пояснить за що гинуть хлопці на сході України?! Тож мрію, щоб наші політики взялися за розум і нарешті подумали про Україну, народ.
Марія Лопушанська, студентка:
– Для мене 2015 рік був звичним і нічим особливим не вирізнявся. Проте, треба дякувати Богу й за те, що нічого погано не трапилось. Усі рідні та близькі живі, здорові та щасливі. А значить, попередній рік був вдалим. Сподіваюсь, що 2016-й, рік Мавпи, також не принесе неприємностей. Мрію зустріти свою половинку. Зичу всім терпіння, міцного здоров'я, любові та здійснення мрій. Також бажаю не падати духом і не опускати рук у складних ситуаціях. Потрібно брати приклад із тих, хто, не маючи статків чи повноцінного здоров'я, сповна насолоджується життям.
Галина Владичко, пенсіонерка:
– Рік був настільки важким, тривожним, що навіть не можу пригадати у ньому якихось радісних подій. Кожного дня у випусках новин нагадували, що йде війна. Щоразу заходячи у крамницю, усвідомлювала наскільки ми стали біднішими, бо все подорожчало у декілька разів, а моєї пенсії, як кіт наплакав.
Зараз непросто сказати, чого очікую від 2016 року. Але думаю, що найбільше бажання кожного українця, щоб в Україні був мир, щоб діти та внуки не воювали. А ще – щоб молодь мала роботу, бо без неї про яке поліпшення життя можна говорити. А у пенсіонерів – нормальні пенсії, щоб вони могли достойно жити на старість.
Галина Підгайна підприємець:
– Не можу сказати, що 2015-й був складним для мене, але й не було у ньому таких значимих подій, хіба що подорож у Карпати та поїздка у Рим, де з чоловіком та друзями провели три незабутні дні. Ми познайомилися з відомими на цілий світ пам'ятками історії римлян, про що мріяла упродовж усього життя. Отримали масу позитивних вражень від побаченого… Тож мрійте, рано чи пізно ваші мрії збудуться. Новий рік та Різдво Христове – це свята багаті на дива, тож скористайтесь своїм шансом та загадайте бажання. Впевнена, що у більшості з нас побажання "під ялинку" єдине: щоб в Україні був мир та спокій, стабільність, щоб ми могли працювати, а наша працю гідно оплачувалася, щоб мали можливість подорожувати по світі та купувати те що хочем, а те що треба… Нехай 2016-й буде для всіх більш щасливішим, ніж попередній, нехай у ньому буде більше любові, добра, можливостей, зустрічей, усмішок…
Записала Любов ПУЗИЧ.