Цікаво знати

Суцвіття людських талантів

Вдумаймось, як мудро Творець створив світ. Спочатку приготував все, що необхідне для життя людини  чисте повітря, сонце, поживу: в лісі, в полі, у воді. Потому створив людину і весь людський рід. Кожного Господь обдарував талантом. І так передаються таланти з роду в рід  співали діди, внуки також успадковують цей талант, співають. Якщо жартували бабусі, внуки теж вміють жартувати. Кожен з нас має свій хист, свої здібності, тому так потрібні ми один одному. Хтось нас красиво одягає, взуває, хтось вчить, лікує, хтось смачно годує… Безліч професій є на світі і всі вони корисні, допомагаємо одне одному в житті своїм умінням.

Якої вдячності достойні лікарі, що днями і ночами стоять на сторожі нашого здоров’я, вчителі, які проклали нам дорогу у цікавий дивосвіт книжок. Великої поваги заслуговують працівники дитячих садочків, де, як мами, вони леліють і вчать наших малят. Є серед нас працівники засобів масової інформації. Ми, читачіслухачіглядачі, щиро вдячні їм. Щотижня перечитуємо цікаві новини  у газеті “Голос з-над Бугу”, втішаємось здобутками району, гордимося патріотами-волонтерами, дорогими захисниками. Оглядаєш світлини, а там  давні знайомі зі Шарпанців сидять на соломі, святкуючи обжинки. Як цікавао оглядати фотографії немовлят. Вони всі такі подібні і кожному з них вже доля наміряла свою дорогу. Хтось із них буде великим майстром, котрась дівчинка випікатиме смачні торти, чиїсь пальчики перебиратимуть клавіші фортепіано на світовій сцені, ще котрісь рученята будуть вправно орудувати скальпелем. А, може, тут, в сповитку, лежить прийдешній президент України, а, може, в майбутньому  глава Української церкви.

Серед безлічі фахівців є в нас і майстри харчової галузі, талановиті господині, вроджені шефкухарі, жваві офіціанти. Вони створюють нам веселі забави, беруть весільні клопоти на себе, щоб ми спокійно любувались своїми дітьми-молодятами, щоб весело святкували ювілеї, празники… Ми безмежно вдячні їм за це. А яка забава без дзвінких музик, без казкових букетів квітів? І тут нам допомагають люди із своїм талантом.

Багато людей шукають високих посад  не за покликлом серця, а через жадобу до нечесних прибутків. Та час  володар усього, знищує надостатки. Треба жити порядним життям, за законами Віри і Страху Божого. Чесне ремесло є невичерпним джерелом для надійного спокійного проживання.

Життя людини нероздільне із духовним життям. Добре, що є такі люди  священики, отцімонахи, сестримонахині, які допомагають нам поєднатись з Богом, кому в тяжких душевних хвилинах можемо довіритись, поділитись найпотаємнішим, почути пораду. В скрутний воєнний час цілодобово молимось за спокій в державі. Щовечора  священики виходять надвір, Святим Хрестом Господнім благословляють світ на чотири сторони, окремо  український схід, щоб щасливо захисники переночували, щоб настав, врешті, мирний день.

Є така легенда. Колись Господь роздавав таланти, до Нього підбігла змучена, знедолена дівчина. В дорозі на неї напали грабіжники, познущались над нею. Дівчина запізнилась. То була Україна. Та Господь дав їй таланти: красу, пісню, вишивку. І до сьогоднішніх днів ми бережемо ці таланти. Вишивка передається з роду в рід. Як тепер розквітла Україна вишиванками! Любо глянути. Понад дев’ять віків тому дочка українського князя Ярослава Мудрого  Анна вийшла заміж за французького короля. До Франції вона привезла незвичайної краси посаг  вишиті рушники, подушки, ткані килими. Французи не могли налюбуватись дивом праці українських майстринь. А перед чарівними вишиванками нареченої вибагливі французи завмирали із заздрості у своїх парчевих строях. Своє багатство княжна Анна привезла в красивих дерев’яних різьблених скринях. А ще вона була дуже розумною королевою, доброю господинею, навчила французів створювати прекрасні клумби із квітів.

Між людьми кажуть: “Що вік  то інший світ”. І це правда. Багато змін сталося в XXI столітті у веденні господарства вдома і у всіх галузях. Правда, є ще дуже багато застарілих методів господарювання. Закордонні гості з великою цікавістю фотографують господаря, який кіньми везе солому, сидячи високо на ній, самоскиди, що в них ліквідували понад сто років тому, родину курчаток з квочкою. В них все поіншому. Сподіваємось, що й ми скоро загосподарюємо поновому. Більшість нашої молоді  з вищою освітою, їм би знайти роботу за фахом і все було б добре. Молоді хочуть працювати і жити поновому, розвиватись. Ми, старше покоління, були залякані, жили за велінням безбожників. На Великдень, залишаючи Богослуження, ми йшли  хто до школи, хто на роботу, насильно святкували першотравень під частинками атому, що випав нам на голову. А все через те, що боялись втратити роботу, боялись покарання. А молоді  молодці! Вони досягнуть кращого життя.

Із школи пам’ятаємо, що історія  вчителька життя. І ще  історія ніби бореться з часом, відсилає роки в забуття, а потому воскрешає їх до життя, оглядає і знову шикує до бою. Добре, що маємо поміж собою істориків, які описують для майбутніх поколінь наші подвиги, поразки, перемоги, увіковічнюючи нескінченний візерунок славних подій, тяжких втрат, геройських вчинків заради визволення України. Поети і композитори також карбують історичні події в своїх піснях, баладах.

Є в нас велике плетиво професій, спеціальностей, з часом стає їх все більше. Та тільки той стане добрим фахівцем, хто пішов за покликанням, чи даром від природи. Не раз задумуєшся – яка ж професія найважливіша, без якого фахівця нам не обійтись. І щоденне життя підказує  це наш дорогий хлібороб. Без плодів його праці, без святого хліба нам не обійтись. Ще в лоні матері ми живимось плодами хліборобської праці і так щоднини. Дякуємо Тобі, Господарю-Хліборобе!

Ростуть-підростають наші молоді українці і так хочеться, щоб кожна українська дитина знайшла правдиву стежку в житті, стала добрим фахівцем, щоб кожен мав насолоду, задоволення, достаток від своєї праці. Хай усі таланти, професії, спеціальностіі різних галузей, як квіти, вплітаються в один вінок  вінок любові, злагоди, взаємоповаги, взаєморозуміння. Нехай Господь допомагає усім!

Марія КАЛЮГАКАЩУК.

с. Скоморохи. 

Голос Сокальщини на GoogleNews