«Підійдіть, вірні, поклоніться животворному дереву, що на ньому Христос, Цар слави, добровільно руки розпростертим, підніс до давнього блаженства тих, що ворог раніш ласощами спокусивши, від Бога віддалив. Підійдіть всі народи, хрест Господній піснями вшануймо…» (Стихира хреста).
Свято Воздвиження – це велике свято. Воно започатковане з того часу, як був знайдений Хрест, на якому Ісус Христос віддав своє життя. Імператор Константин Великий, відчуваючи благоговіння перед Хрестом Господнім, з допомогою якого він отримав багато перемог, побажав віднайти чесне дерево Хреста Господнього і збудувати храм на Голгофі. Для сповнення цього бажання благочестива мати Константина, Олена, подалася в 326 році до Єрусалима. У юдеїв був звичай закопувати знаряддя страти неподалік від місця, де страчували людину. І не лише юдеї, але і язичники, що теж мали ненависть до Христа і всіх християн, доклали чимало зусиль, аби знищити Божественний пам`ятник страждань, смерті і воскресіння Христа Спасителя.
В 119 році язичники за велінням Адріана, який вигнав юдеїв з Єрусалима, засипали печеру землею, завалили камінням і закрили ідольським капищем. Цариця Олена знайшла місце страждань і смерті Христа на Голгофі і організувала людей, щоб розчистили його. При розкопках знайшли три хрести і дощечку з написом: «Ісус Назарянин – Цар Юдейський». Саме ці слова, як читаємо у Євангелії, за велінням Пилата, правителя Юдеї, були написані над головою розіп`ятого Ісуса (Ів. 19.19). Однак важко було відрізнити Хрест Господа від інших хрестів, оскільки табличка з написом лежала окремо. З цієї причини Божественне дерево Хреста Господа залишилось ще невідомим і потрібно було свідчення з висоти. Бог не допустив, аби християни замість Хреста Господнього віддали честь хресту розбійника. І з`явилась чудодійна сила животворного ХрестаСталося чудесне зцілення жінки від тяжкої хвороби і воскресіння померлого, коли поклали один з хрестів на них. Частка рятівного Хреста, що його тоді розшукали, нині у св. Єрусалимі в срібному ковчезі, а його іншу частину цариця Олена відправила своєму синові Константину.
Під час відкопування Хреста, крім цариці Олени, були присутні Єрусалимський патріарх і багато християн і невірних. Блаженна Олена, патріарх, усі люди з радістю і побожно схилили свої голови перед Животворящим Хрестом, вклонились йому до землі, цілували його та співали: «Господи помилуй!»
Таким чином день знахідки Хреста став початком щорічного святкування Воздвиження Хреста і молінь, поклонінь, цілувань, які збереглися в Церкві від дня Воздвиження Хреста. З того часу почали будувати храми на його честь. Такі церкви збудувала цариця Олена в Єрусалимі, на місці знахідки Хреста, і Константин Великий – у Римі. Після відкриття храму в Єрусалим з`їжджалося багато віруючих. У V столітті в їх числі була преподобна Марія Єгипетська, яка поклонилась храму Господньому. В VI ст. Григорій Великий згадував про свято Воздвиження. А у VII ст. св. Андрій Крітський у проповіді на честь Воздвиження говорив: «Хрест воздвигається і вірні сходяться. Хрест воздвигається, і місто торжествує, і народи святкують. Воздвигається Хрест не тільки тому, що Христос розп`ятий був на ньому, але і тому, що Хрест був знайдений і викрив безумство юдеїв. Тому ми і нині торжествуємо, що в нинішній день знайдена святиня, що цей утаєний скарб був вийнятий зі землі і засяяв, як золото». За словами Церкви, Хрест є дерево життя і спасіння, дерево безсмертя, дерево розуму, ознаменування незбагненної Трійці.
Нині ми не можемо побачити Хрест цілим. Частини від нього роздавалися для освячення по всьому світу. 1681 року частина Хреста була доставлена в Москву і зберігається в Успенському соборі, частина Хреста є в Києві у Софіївському соборі. Отже, Хрест Господній дістався всім частинам світу, заради спасіння якого Христос був розіп`ятий на Хресті. Найбільша частина Хреста зберігається донині в Єрусалимі, у храмі Воскресіння, у вівтарі соборної церкви греків в особливому ковчезі. Також і ми, дорогі браття і сестри, вшановуймо Хрест, який виноситься сьогодні. І всі разом заспіваймо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо».
Володимир ЖАРСЬКИЙ,
священик.