Духовне життя

Успіння пресвятої Богородиці – одне з найстаріших Богородичних свят

"О дивне чудо! Мати Життя до гробу покладається і гріб стає драбиною до неба. Радій, Гетсиманіє, свята оселя Богородиці! Заспіваймо, вірні, маючи за провідника Гавриїла: "Радуйся, Благодатна, з тобою Господь, що через тебе подає світові велику милість".

Стихира свята.

Свято Успіння належить до найстаріших Богородичних свят. Його започаткували в Єрусалимі невдовзі після Собору в Єфезі (431 р.). Почалося святкування Успіння під впливом Єфейського Собору, наголошувало Богоматеринство, і тому звалося "Свято Марії Богоматері". В одній з похвальних бесід на честь Преподобного Теодосія Великого (529 р.) говориться, що палестинські монахи щорічно з великим торжеством святкували 28 серпня "Пам`ять Богоматері"  пам`ять її Успіння. У Сирії в V столітті цей празник мав назву "Пам`ять Блаженної". А у VI столітті свято отримало теперішню назву  Успіння Пресвятої Богородиці.

День смерті Пресвятої Богородиці називається у церкві Успінням, бо її тіло після смерті не зазнало тління, але одразу з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано.

Основу свята Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра Церкви та одно згідна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства.

Смерть є страшна для тих людей, які жили в гріху, не думали про Бога, про вічність, не працювали над спасінням своєї душі. Такі люди, бачачи невпинне наближення своєї смерті, починають розуміти, що доведеться здати перед Богом справедливий іспит за усе своє життя. І це викликає страх і відчай. Пресвята Богородиця померла радісно, спокійно, з любов`ю, як каже Книга Псалмів.

Після Вознесіння Христового на Небо в серці Марії панувала безмірна любов і туга за Божим Сином. У Святому Письмі написано, що любов, як і смерть, сильна, і ця любов Богородиці забрала її душу з непорочного тіла і підняла до Неба. Безмежна любов до Христа завершила її земне перебування. Вона "заснула" подібно як дитина засинає в обіймах своєї матері. Саме тому смерть Пречистої називає Церква "Успенням", бо вона перейшла від життя дочасного до життя вічного. Той сонсмерть Пречистої були без жодного болю і тривоги, тому одна церковна пісня каже: "Уснула Мати Божа і сном блаженним спочила. Не знала смерти, болю не знала з життям ся легко розстала". У Західній Церкві празник Успіння Пресвятої Богородиці називають Внебовзяття, тим, підкреслюючи той вінець, котрим удостоїлась Божа Матір. Її після Успіння взяли на небо, душею і тілом, сподобилася ввійти в Небесну Обитель, яку їй і всім побожним християнам приготував її Син. І не тільки увійти, як звичайна християнка, а бути Царицею Неба і Земля, вищою від Ангелів і Матір`ю всіх людей, що шукають її помочі і Небесного заступництва.

о. Володимир ЖАРСЬКИЙ,
священик, магістр богослов`я.

Голос Сокальщини на GoogleNews