У 1951 році старовинний Белз увійшов до складу Радянського Союзу і був створений Забузький район, і саме наше місто стало районним центром. У цей час розпочалося будівництво приміщення райкому партії біля церкви Миколая. Райкомівську будівлю нові «визволителі» звели, а от храм розграбували, поруйнували. З лиця землі також знесли фігуру Матері Божої, яка стояла неподалік церкви. Залишили лише п`ять ялинок, мовчазних свідків варварства нових «господарів» і ще фундамент, на якому стояла фігура Богородиці.
Минули літа. Райкомівське приміщення передали профтехучилищу, а вже у вісімдесяті роки мешканці Белза, працівники та учні профтехучилища знову встановили фігуру Матері Божої на постамент. Нині біля її підніжжя стоять квіти, до Неї зносять свої молитви белзяни, просячи у Богородиці опіки і любові. Якось розмовляючи зі своїми учнями, запропонував їм зробити красиве накриття над фігурою Божої Матері, таку собі невеличку капличку. Мої вихованці цю пропозицію підтримали і взялися за ескіз майбутньої споруди. Її вигляд ми погодили з архітектором історикокультурного заповідника. Вирішили дотриматися тих розмірів, які капличка мала раніше. У майстернях ліцею, на заняттях з технічної творчості, з металу зварили конструкцію купола, оббили його дошками і розпочали накривати жовтою бляхою. Спочатку все робили за власні кошти, а згодом долучилися мешканці Белза, а найбільше фінансував наші роботи настоятель греко-католицької церкви о. Олексій. Учні працювали, не покладаючи рук, до пізнього вечора. Не всі молоді майстри є вихідці з Белза, лише Роман Пилипець, Олег Власов, Юрій Онисюк, а Степан та Олександр Сусоли зі Шпиколос, Денис Куць – із Жужелян. Вони раділи з того, що і після закінчення ліцею у старовинному Белзі залишиться творіння їх рук. І кожен перехожий зупиниться біля каплиці, помолиться і згадає тих, хто вклав у неї працю.
Василь ДНІСТРЯНСЬКИЙ, депутат Белзької міської ради.