З життя господарника

Фермерське господарство Західний Буг господарює на Сокальщині по-європейськи

Як це не дивно звучить, але при серйозному підході до обробітку землі та новим ефективним технологіям вирощування зернових культур, цукрових буряків, які застосовують у приватному підприємстві "Західний Буг", високоякісним українським зерновим культурам в країнах Європи дуже раді. І хоч наша держава ще не вступила в Євросоюз, але пшениця, ячмінь, кукурудза та інші зернові культури цього приватного підприємства вже давно вийшли на світовий ринок та займають на ньому чільне місце. Один день, якраз у розпалі жнив, я провела на підприємстві "Західний Буг", тому розкажу про його роботу, побачену зблизька.

ТАК УСЕ ПОЧИНАЛОСЬ

"Західний Буг" ставав на ноги у 2003ому, зараз  це потужне підприємство. Співзасновники, які вклали свої кошти в його заснування розуміли, що сільське господарство розвалюється, колгоспи вже не мали ніяких перспектив на життя, а земля ж залишається. Шкода було, щоб така родюча українська галицька земля пропадала. Найперше, була проблема в тому, щоб забезпечити сировиною Радехівський цукровий завод, бо на той час посіви цукрових буряків були мізерні. Власники індивідуальних селянських господарств, які після розпаювання отримали землю (паї), господарювали в 90х роках, постачали сировину на цукровий завод. А далі деякі старші люди відійшли у вічність, інші  не давали ради господарювати, молодші ж не хотіли працювати на землі, тому сировини катастрофічно не вистачало. Для порівняння, якщо в 2000 році заготівля цукрових буряків від населення на Радехівському цукровому заводі була більше 200 тисяч тонн, то уже в 2004ому ця цифра впала до 110 тисяч тонн, тобто вдвічі зменшились посіви солодких коренів. В підприємстві розуміли, що це шлях в нікуди, тому треба самим брати землю і на ній працювати.

Чому "Західний Буг"? На це запитання відповів мій співрозмовник, заступник директора з організації виробництва компанії "Західний Буг" Юрій Одноріг: "Приватне підприємство  чисто українське, тут вкладено сто відсотків українських інвестицій співзасновників. Назву обрали не випадково, адже річка Західний Буг протікає по всій Львівській області, де обробляються землі нашої фірми".

У СЕМИ РАЙОНАХ ЛЬВІВЩИНИ

"Нині підприємство налічує вісім відділень  у Золочівському, Сокальському, Буському, Бродівському, Радехівському, Пустомитівському, Жовківському районах, а також три елеватори  Сокальський, Бродівський, Буський, де зберігається все вирощене зерно. Два роки тому в Бродах ми побудували сучасний насіннєвий завод, який забезпечує насінням всі наші виробничі підрозділи, а також може виробляти близько 10000 тон насіння на продаж. Зараз ”Західний Буг” обробляє біля 36 тисяч гектарів землі в Сокальському, Радехівському, Бродівському, Буському, Золочівському, Пустомитівському, Жовківському районах Львівської області.

У Сокальському районі вперше починали господарювати на землях колишнього господарства "Добробут" в с. Поториця, тоді стартували з двох тисяч гектарів землі. Після цього почали обробляти землі в смт. Жвирка, селах Савчин, Опільсько, Стенятин, Тартаків, Боб'ятин, Смиків, Княже, Карів, Варяж, Муроване, Острів, Жужеляни, Хоробрів… Зараз обробляють в межах Сокальського району 14,5 тисяч гектарів земель, мають дві виробничі бази  в смт. Жвирка та в с. Скоморохи. Банк землі Сокальського району налічує 103 тисячі гектарів сільсько-господарських угідь, ПП "Західний Буг" обробляє лише 14,5 тисяч гектарів землі, це приблизно 14 відсотків від усієї землі.

"Якщо ж взяти інформацію з Податкової інспекції про надходження єдиного податку від сільськогосподарських виробників за перше півріччя 2016 року, то в бюджет Сокальського району надійшло 1 млн. 600 тис. грн. єдиного податку, з них "Західний Буг" заплатив 888 тис. 464 грн., тобто 55% від всієї суми, хоча обробляємо лише 14% від усієї землі. Про що це говорить? Якби усі були в рівних умовах, працювали чесно і прозоро, сплачували податки, то районний бюджет в першому півріччі 2016 року отримав би єдиного податку 6 мільйонів 342 тисяч гривень, тобто майже в чотири рази більше.

– В Сокальському районі велика частина землі обробляється в тіні, без оподаткування. Її обробляють, працюють на ній, але фермери та підприємці не платять в повному обсязі єдиний податок, орендну плату, прибутковий податок на орендну плату, військовий збір, а це  наповнення бюджетів усіх рівнів. Держава не функціонуватиме, якщо вона не може належним чином збирати податки. Ми звертаємось до Сокальської районної влади: давайте разом з вами наведемо порядок в районі з землею, тоді у вас появляться гроші і не потрібно буде просити їх у підприємців.

Почнемо з першого. В районі за кошти держави розробляється проектна документація на землі запасу для проведення земельних аукціонів. Сокальська районна рада гальмує затвердження цієї документації, в результаті чого торги не проводяться, кошти в бюджет не надходять належним чином, тут немає вини Верховної Ради чи Президента.

Друге. Чимало фермерів, або просто фізичних осіб, обробляють землі пайовиків без жодних договорів, при цьому сільські ради надають таким пайовикам довідки на субсидії, де вказують, що землі обробляються пайовиками, хоча насправді ніякого виходу в натурі земельного паю ніхто не оформляв. Тут державу обдурюють два рази: фермер не сплачує прибутковий податок з орендної плати, єдиний податок, військовий збір; другий раз  коли не враховується при призначенні субсидії "чорна орендна плата". Маючи всі інструменти державної влади, при наявності бажання, це все швидко можна привести до порядку. Можна зранку до вечора кричати, як ми любимо Україну і яка вона нещасна, але краще платити і належним чином збирати податки, тоді Україна відбудеться і стане успішною. Наше підприємство щорічно виплачує по Сокальському району більше 20000000 гривень орендної плати пайовикам, з них більше 2000000 гривень  це прибутковий податок з орендної плати, ці гроші теж ідуть в місцевий бюджет.

Крім того, за три останні роки наше підприємство надало спонсорської допомоги громадам, на землях яких ми господарюємо на суму 1682,8 тисяч гривень. Зокрема, Боб'ятинській  44 тис. грн., Варязькій  77,7 тис. грн., Жвирківській  98 тис. грн., Жужелянській  28,7 тис. грн., Карівській  191 тис. грн., Княжівській  185 тис. грн., Мурованській  249,6 тис. грн., Опільській  127,7 тис. грн., Острівській  27,2 тис. грн., Поторицькій  162,3 тис. грн., Савчинській  97,4 тис. грн., Смиківській  112,9 тис. грн., Стенятинській  142,3 тис. грн., Тартаківській  107,7 тис. грн., Телязькій  0,5 тис. грн., Хоробрівській  30,8 тис. грн.

Часто чуємо від фермерів нарікання, мовляв, сільське господарство  неприбуткова справа, його потрібно дотувати. А я скажу на прикладі нашого підприємства: не потребує сільське господарство ніякої допомоги, ним потрібно професійно займатися і правильно організувати. Без використання сучасних технологій, новітньої техніки, систем супутникової навігації, сучасних інформаційних систем обліку і контролю за технологічними процесами, маркетингу ринків, без кваліфікованого персоналу, який пройшов спеціальну підготовку, займатися сільським господарством збитково. Стереотип, що достатньо виорати поле, вкинути насіння і сподіватися хорошого урожаю, залишився в минулому столітті",  зазначив Юрій Одноріг.

СОКАЛЬСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР

Ще кілька років тому в смт. Жвирка Сокальський елеватор стояв майже пусткою. Старі, занедбані склади та приміщення припадали порохом, адже оборот зерна на елеваторі був дуже мізерним. Натомість сюди прийшли інвестори  приватне підприємство "Західний Буг" і елеватор почав змінюватись на очах. За чотири роки, відколи Сокальський елеватор викупили нові власники, усе суттєво оновили, тут цілодобовий прийом і відвантаження зернових культур. Нині про старі часи згадують лише працівники, які колись тут працювали, а дехто трудиться і нині. Завідувач лабораторією Марія Жук на елеваторі тридцять чотири роки, пережила різні часи. Вона зазначає, що нині елеватор процвітає, люди мають роботу та стабільну заробітну плату. А ще каже, що ріст роботи суттєвий  якщо колись, пам'ятає, елеватор приймав 18 тисяч тонн зерна в рік, то цьогоріч прийме 90 тисяч тонн, це в п'ять разів більше і все це  на власному зерні. Тут, крім критого майданчика попереднього зберігання, ще нічого нового не добудовували, територія та сама, що і колись, а результати роботи очевидні.

Вмістимість складів  30 тисяч тонн зерна одночасного зберігання. Але тут тричі на рік роблять оборот: спочатку збирають озимий ячмінь, ріпак, потім його продають, збирають озиму пшеницю, відвантажують її, потім збирають і завозять на склади сою, кукурудзу. Постійно є обіг: одне привозять, інше  відвантажують. Таким чином добились трикратного завантаження.

Андрій Сагайдак керівником Сокальського елеватора призначений нещодавно, працює на цій посаді лише чотири місяці, родом з Кам'янкиБузької, до цього часу трудився на іншому елеваторі. Та ПП "Західний Буг" запропонувало молодому хлопцеві хороші умови праці та гідну заробітну плату і він погодився йти керівником у Сокаль. А результати його роботи видно неозброєним оком. За цей період всю територію елеватора забетонували, зробили водовідведення, провели каналізацію, збудували нову лінію відвантаження зерна на вагони, перекрили деякі склади, почали робити ремонти в адміністративному будинку. Зараз робота всіх ліній на елеваторі добре налагоджена, щодоби в час цьогорічних жнив тут приймають до трьох тисяч тонн зерна. Якщо колись 1820 тисяч тонн зерна приймали за цілий рік, то тепер ці обороти роблять за тиждень. Усе зерно доводять до кондиції, продають або ж зберігають. Відвантажують його також в порти, тут є своя залізнична колія, щодоби  відвантажують 1520 вагонів.

У молодого перспективного директора планів є ще чимало. Як ми жартували з керівництвом "Західного Бугу", "головне його одружити тут, в Сокалі, щоб пустив своє коріння, створив сім'ю, і тоді точно не залишить Сокальський елеватор, а буде з кожним роком його розвивати". В Андрія є дуже великий потенціал, хороші організаторські здібності, тому керівництво цінить такі кадри. Найближчим часом на елеваторі керівник хоче зробити ще один виїзд для автомобілів, поставити ще одну вагу, забетонувати долівку в деяких складах, продовжити проведення каналізації, зробити весь процес •роботи автоматизованим, завершити благоустрій території підприємства.

Запитала, яка нині середня заробітна плата працівників на елеваторі? Зі слів директора Андрія Сагайдака, всього на Сокальському елеваторі трудиться 24 працівники, працюють в різні зміни по 8 годин. Постійні працівники в середньому щомісяця отримують 15000 гривень в сезон. А сезонні робітники  в середньому 70008000 грн. Робота на елеваторі є протягом року, зимою відвантажують зерно, а вже на початку наступного сезону, перед жнивами, працівники ремонтують технологічні лінії, обладнання, наводять лад на складах, одним словом, готуються до жнив.

ЖВИРКІВСЬКИЙ ПІДРОЗДІЛ

У Сокальському районі ПП "Західний Буг" має дві виробничі бази  в смт. Жвирка та в с. Скоморохи. У цих підрозділах теж цілий рік кипить робота, простою немає. На виробничу базу в смт. Жвирка ми завітали в обідню пору. Перше, що помітила: як тільки переступаєш поріг підприємства, працівники охорони відразу вдягають усіх в сигнальні жилетки. Словом, охорона праці тут понад усе.

На початках господарювання на Сокальщині ПП "Західний Буг" викупило приміщення колишнього колгоспу "Нове життя" в смт. Жвирка. Малопомало їх відбудували, поставили піднавіси для техніки, гаражі, гуртожиток для приїжджих працівників, їдальню, забетонували територію, а прилеглу  засіяли газонами. Вражає ідеальна чистота і відсутність метушні,  частинка Європи.

З цієї бази обробляють біля семи тисяч гектарів землі  це землі Жвирківської, Опільської, Савчинської, Мурованської, Острівської, Жужелянської, Варязької сільських рад. Вся техніка, яка обслуговує цей підрозділ, коли немає виробництва, зберігається на цій базі. Зараз, в розпал жнив, майже вся техніка в полі. На цій базі є мийка, тому всю техніку з поля, яка заїжджає, відразу ж миють. Тут також мають свою заправку для тракторів, комбайнів, машин, а ще  хорошу ремонтну базу, де лагодять всю техніку перед виходом в поле. На Жвирківській виробничій базі працює 30 механізаторів і 6 управлінців.

В гарячу пору майже усі на полях, застала в кабінеті тільки агронома, бухгалтера та інженера.
Запитала, скільки підприємство виплачує орендної плати пайовикам? Бухгалтер Орися Валько сказала, що ПП "Західний Буг" цьогоріч виплачує на 15% більше, ніж минулоріч. Пайовики можуть брати орендну плату або готівкою  приблизно 22002500 грн., або ж зерном  8001000 кг за один пай, залежно від розміру паю. По Жвирківському підрозділу підприємство має укладені договори з майже 5000 пайовиків.

Старший агроном Жвирківського підрозділу Петро Вільховий в "Західному Бузі" працює давно. Він розповів, що цей підрозділ підприємства нині обробляє приблизно 7000 гектарів землі, основна провідна культура  цукрові буряки, під його посівами є 1550 гектарів, ярої пшениці посіяли 850 га, озимої  1600 га, озимого ячменю  800 га, кукурудзи і сої посіяли орієнтовно по 1000 гектарів. І невелику частку землі займає кормова сівозміна  силосна кукурудза і трави, так як ПП "Західний Буг" забезпечує кормами суміжне підприємство "Молочні ріки". Хороші врожаї тут отримують завдяки високоефективному насінню, яке самі вирощують в Бродівському підрозділі.

Коридорами адмінбудівлі бігав молодий хлопчина. Заступник директора з організації виробництва ПП "Західний Буг" Юрій Одноріг познайомив нас. Це  Степан Малицький, він перший день як призначений інженером підрозділу. Юрій Одноріг розповів, що Степан прийшов до них після закінчення Львівського аграрного університету, понад три роки працював трактористом, але керівництво побачило в ньому великий потенціал, він освоїв найскладнішу техніку, добре себе зарекомендував, тому йому запропонували керівну посаду. За словами Юрія Однорога, цей хлопець "не зіпсований" старою колгоспною системою, де кожен привик працювати так, аби відбути день. В "Західному Бузі" роблять ставку на людей, які здатні вчитися новому, вдосконалювати знання та приймати самостійні рішення. Вони відходять від того, що кожного працівника повинен контролювати старший, кожен має свою ділянку роботи і повинен за неї нести відповідальність і приймати рішення. Тут дивляться на результати роботи, а не на відбутий день. У молодих людей на підприємстві є можливість кар'єрного росту, головне потрібно самому до цього прагнути і постійно працювати над собою.

ЄВРОПЕЙСЬКІ УМОВИ ПРАЦІ І ПРОЖИВАННЯ

У приватному підприємстві "Західний Буг" дбають про належні умови праці. Саме тому для працівників на базі відкрили їдальню з триразовим харчуванням, тут смачно куховарила Мирослава Колбун. Вона розповіла, що цього дня на обід в меню для працівників були: капусняк, салат з капусти, картопляне пюре з відбивною і компот. Ті, хто на базі, харчуються в їдальні, а також є машина, на якій тричі в день вивозять гарячі страви в поле механізаторам та комбайнерам. Пані Мирослава, як справжня господиня, дуже тішиться новим обладнанням, яке закупила компанія, а також гарними ремонтами в їдальні.

Юрій Одноріг провів також екскурсію по адмінбудинку та гуртожитку. Гуртожиток, який тут відкрили для приїжджих працівників, може зрівнятись з європейськими кільказірковими готелями. Тут одночасно можуть проживати 34 працівники, кімнати є на двох та трьох осіб, зараз гуртожиток майже заповнений, бо є чимало найманих комбайнерів і механізаторів з інших областей, а також тут живуть керівники Сокальського елеватора та виробничої бази в смт. Жвирка. Дорогі євроремонти, чисті, охайні кімнати, сучасні душові кабіни, санвузли, пральна і сушильна машинки для одягу, зручні ліжка  всім цим безкоштовно забезпечені приїжджі працівники "Західного Бугу".

Нині на підприємстві бракує кваліфікованих кадрів  механізаторів, агрономів, інженерів, тому постійно є набір на ці вакансії. Хоча є сучасна техніка, обладнана найновітнішими елементами, правда, на ній не всі вміють працювати і немає де навчитись. Саме тому керівництво ПП "Західний Буг" прийняло рішення і на базі підрозділу "Бишів" відкрили школу навчання для механізаторів. Навчання в ній проводять досвідчені механізатори підприємства, а також викладачі Львівського аграрного університету. Тепер кожен механізатор, з будьякого підрозділу, один раз в рік цілий місяць проходить навчання в цій школі. До речі, під час навчання механізатор отримує таку ж зарплату, як при роботі на полі, живе в гуртожитку в Бишеві та харчується у їдальні. Молоді фахівці там здобувають початкові ази, вчаться роботі на техніці, старші  повторюють вивчене та здобувають новий досвід. Після закінчення навчання кожен механізатор складає іспит і за його результатами йому присвоюють категорію  першу (оплата праці за годину роботи становить 75 гривень), другу (зарплата тоді складає 60 гривень за годину), або третю (оплата  50 гривень за годину роботи). Якщо працівник здобув незадовільний результат, наступного дня підлягає звільненню. Якщо чоловік на курсах пробайдикував і здав екзамен на ІІІ категорію, цілий рік він отримуватиме зарплату 50 грн/год, якщо добре вчився, здав іспит на І категорію  його зарплата цілий рік аж до наступних курсів буде 75 грн/год. Різниця очевидна. Адже, якщо в місяць механізатор в середньому має 200 робочих годин, то один отримає зарплату 10000 грн., а інший  15000 грн., це є стимулом для навчання працівників. Шкала зарплат на підприємстві побудована так, щоб була мотивація до хороших результатів. Юрій Одноріг жартує, мовляв, одного дня збере усіх дружин працівників і розкаже, хто як вчився і яку зарплату собі заробив.

– Основне завдання цієї школи механізаторів  не тільки навчити сіяти, орати, обприскувати, а також зрозуміти здатність людей вчитися. Ми хочемо, щоб до нас на підприємство приходили працювати люди, які вміють мислити, які здатні самі приймати рішення, це  люди майбутнього "Західного Бугу". Ми хочемо побудувати потужне підприємство, де ніхто ні за ким не буде стежити і контролювати, працівникам будуть ставитися завдання, а рівень їх професійної кваліфікації дозволить їм максимально якісно виконати будьяку технологічну операцію. В нас будуть працювати виконавчі, працьовиті люди, які матимуть хорошу мотивацію  високу заробітну плату, хороші умови праці, соціальний пакет. Вони пишатимуться, що працюють на "Західному Бузі". Тоді працівник буде просто боятись втратити хорошу роботу, тому добросовісно виконуватиме покладені на нього завдання. Ми будуємо "Західний Буг" за таким принципом: є протокол, є людина  все має бути виконано на 100%, а не шукати сотню пояснень, чого я того не зробив. Якщо людина не хоче якісно виконувати роботу  ніякий контролер її це робити не заставить, таким людям не місце в "Західному Бузі". Тому в нас досить висока плинність кадрів: за останні два роки звільнилось більше 100 механізаторів, ми за цим не шкодуємо. В "хворому" суспільстві не можуть жити на 100 відсотків здорові люди, і тому ми в постійному пошуку людей, які поділяють наші цінності, зазначив •Ю. Одноріг.

НА ПОЛЯХ КИПИТЬ РОБОТА

Директора Жвирківського підрозділу Євгена Жмура застати в кабінеті в гарячу пору просто неможливо, він весь час у полі, де кипить робота. Побачили його на ланах пшениці поблизу с. Савчин. Він зазначив, що цьогоріч посіяли 2500 гектарів зернових, станом на 9 серпня, уже 2000 гектарів змолочено, ще залишилось жнивувати приблизно три дні. Цьогоріч погода порадувала сільгоспвиробників, жнива видались сонячними, не було дощів, то ж завершують їх раніше плану. Середня врожайність ярої пшениці  70 центнерів з гектара, це трохи гірший показник, ніж минулоріч. Агрономи аналізували врожайність, то на зменшення вплинула червнева посуха, коли наливався колос.

На збиранні урожаю зернових цього дня на полі було задіяно сім потужних комбайнів марки "Джон Дір", "Лексіон", також трудилися тринадцять механізаторів і комбайнерів, є дві зміни, одні працюють з 8 до 16 год., інші  з 16 до 12 години ночі. Машини відвозять зерно з поля на елеватор, уже другий рік тенденція "Західного Бугу" така, що більше ніж 24 тонни зерна машини не везуть, адже перевізникам оплачують лише 24 тонни, тому немає сенсу вантажити більше зерна, було прийнято таке рішення, щоб не розбивати дороги. Також щодня на полі є відповідальний керівник, чергує пожежна бочка, в якій 16 кубів води, є насос, лопати, вогнегасники, а також трактор з "пожежним" дископлугом, які здатні локалізувати пожежу до приїзду пожежної служби. Крім того, ще на початку жнив, всі поля обкошують, роблять протипожежні смуги.

– Для годівлі корів зараз на полях заготовляють сінаж. Для цього підприємство закупило сучасну техніку для його пакування в поліпропіленові рукави, які повністю виключають втрати при зберіганні.

Виростити зерно, зібрати добірний урожай  це одна справа, а от реалізувати його по вигідних цінах  це в наш час чи не найбільший клопіт. Багато фермерів не мають складів для зберігання зернових культур, тому мусять в час жнив продати зерно за мізерною ціною, бо іншого виходу просто немає.

А от у "Західному Бузі" вже добре налагоджена система реалізації продукції, тут ще коли зерно у полі, знають, де і за якою ціною воно буде реалізовано.

"95% від усієї вирощеної продукції "Західного Бугу" (зерно, ріпак, кукурудза, соя) іде на експорт, наш покупець знаходиться за кордоном. Відповідно, нам цінову політику диктує не Кабінет Міністрів, а світові біржі, жодного впливу на які ми не маємо. Ми маємо вплив лише на урожайність і затрати на його формування, тому не "плачемо", що ціни низькі, а системно працюємо над зниженням собівартості і підвищенням урожайності",  сказав Юрій Одноріг.

Побувавши один день на Сокальському елеваторі, на виробничій базі підприємства в смт. Жвирка, на полях, зробила висновок, що тут господарюють поєвропейськи. Сучасна техніка, новітнє обладнання, високоякісне насіння дають підприємству хороші результати. Але основне  воно має роботящих людей, які віддано трудяться, кожен якісно виконує свою роботу і не чекає, коли хтось прийде і його перевірить. Тут у людей зовсім інший менталітет, ніхто не думає про крадіжки, як колись у колгоспах, бо кожен дорожить роботою, високою зарплатою. Тому із задоволенням день у день працівники "Західного Бугу" ходять на роботу, бо тут мають соціальний пакет, хороші умови праці та високу оплату за виконану роботу.

Ольга ДЕНИСЮК.

Фото Юлії Сорочук.

Голос Сокальщини на GoogleNews