Минулого тижня у Белзі відбулася міжнародна конференція «Історичний та територіальний розвиток Белзької землі», присвячена 15річчю Державного історико-культурного заповідника в одному з найдавніших міст Східної Європи. Адже Белз з’явився на початку одинадцятого століття як значне місто західної окраїни Київської Русі.
Директор державного історико-культурного заповідника у Белзі Оксана Калиш у вітальному слові наголосила, що «вперше місто згадане літописцем у 1030 році, коли київський князь Ярослав Мудрий здійснив похід проти польського короля, щоб відвоювати Червенські гради, і здобув Белз. У «Повісті временних літ» під цією датою зазначено «Ярослав взя Белзь». Про це місто князівської слави і безцінних пам’яток написано і розказано чимало, й сьогодні проводять археологічні розкопки. Оксана Калиш привітала усіх з 15річчям заснування музею, подякувала працівникам та науковцям за вагомий внесок у збереження духовності нації, її історичної спадщини, розбудову державності і творення української культури, професіоналізм та подвижництво. Зазначила, що саме на таких ентузіастах, як працівники заповідника, і тримається нині українська культура. Адже вони виконують високу моральнодуховну місію. Белз поєднав у собі різні культури. Тут зосереджені важливі для українців пам’ятки археології, польські сакральні пам’ятки. Також знаходиться осередок єврейської культури.
Територія заповідника складається з чотирьох зон: урочище «Замочок» – колишній княжий город із підгороддям; Середмістя; християнський цвинтар з церквою cв. Параскеви XVIXVIII ст.; єврейський цвинтар XVIIXX ст. та залишки оборонного валу XVII ст.
Теплі слова привітань сказали голова Сокальської районної ради Микола Пасько, Белзький міський голова Олексій Макух, працівник заповідника «Давній Пліснеськ» Андрій Левик, голова ради гміни Белзець (Польща) Вєслав Вельгош, віцеголова Мар’ян Пізун, депутат Данута Крупа, координатор проектів Йоланта Міллер, Лідія Горницька з інституту «Укрзахідпроектреставрація» (м. Львів) та інші. Вони вручили Оксані Калиш грамоти, подяки та квіти. До речі, ще у листопаді 2008 року підписано договір між гміною Белзець та Державним історикокультурним заповідником у Белзі про транскордонну співпрацю, основним пунктом якого є розвиток туристичної галузі.
Хвилиною мовчання вшановано пам’ять Івана Павловича Калиша – багатолітнього директора ДІКЗ у м. Белз, котрий доклав чимало зусиль для створення цього унікального заповідника.
А далі з цікавими доповідями виступили науковці: Володимир Петегирич (Інститут українознавства ім. Івана Крип’якевича НАН України, Львів) – «Цей замок здавна був найсильнішим на Русі…» (Белз у подорожніх записках Мартина Груневега); Святослав Терський, д. і. н., професор Інституту гуманітарних та соціальних наук НУ «Львівська політехніка», провідний працівник Львівського історичного музею – «Територіальна структура пізньосередньовічного Белза та тлі суспільнополітичних трансформацій XIVXV ст. у західноукраїнських містах»; Володимир Герич, директор ДІАЗ в м. Жовква – «Проблеми збереження історичної спадщини Жовкви»; Василь Петрик, канд. арх., НУ «Львівська політехніка», головний архітектор ДІКЗ у м. Белз – «Белз та Холм – дві княжі столиці»; Остап Лазурко, пров. наук. спеціаліст ДІКЗ – «Археологічні дослідження літописного городища Белза в 2016 р.» та «Артилерія XIVXVII ст. з Белза в колекції Львівського історичного музею». Доповіді були проілюстровані слайдами.
Працівники Державного історикокультурного заповідника у Белзі з перспективою дивляться у майбутнє, у них багато планів щодо подальшого розвитку цієї історичної місцевості. Тож нехай їм усе вдається!
Василь СОРОЧУК.
Фото автора.