Недарма кажуть, що господаря видно з ланів і ферм, тракторних бригад… І хоч цьогоріч часті дощі не дали хліборобам зібрати зернові, у ПАФ «Войславичі» оперативно провели жнива. Останні покоси зернових на войславицькій землі зібрали ще 7 серпня. І нині тут уже сіють озимий ріпак на 160 – гектарній площі та готують грунт під інші озимі зернові. Жителі села пишаються своїм керівником Ігорем Сметаною, який є їх односельчанином. Чотирнадцять років тому вони довірили йому свої земельні та майнові паї. І зробили правильний вибір. Ігор Озійович зумів повести за собою людей і організував справу так, що дочірня бригада, якою були до цього часу Войславичі, стала сильним господарством, відомим на Львівщині. Площа земельних угідь налічує 1000 га ріллі, на якій вирощують зернові та цукрові буряки, технічні культури.
Нині агрофірма – сучасне сільгосппідприємство, яке широко впроваджує новітні технології ефективного обробітку грунту та дбає про оновлення матеріальнотехнічної бази. У цьому році придбали новий комбайн «Клас Тикано» і преспідбирач для соломи та сіна «Клас-Роланд»340. Та все це далося нелегко…
Головний агроном Василь Мохнюк, який працює у господарстві з 1985го, пригадав, яким важким був перший рік для агрофірми: «Утворилося воно навесні, багато землі було невиораної. До того ж нам передали й борги, які треба було віддавати. Озиму пшеницю зібрали неякісну і людям довелося за оренду на паї видати яру… Не раз доводилося де в чому собі відмовляти, але пайовики це розуміли і підтримували керівника. Рік за роком все владналося, працівники стабільно стали отримувати заробітну плату, а згодом ПАФ змогла вже придбати потрібну сучасну техніку…».
ШВИДКО І БЕЗ ВТРАТ
Жнива для хліборобів – завжди напружена пора, бо треба швидко зібрати хліб з поля. Це своєрідний іспит для кожного. І не завжди сприяє цьому «небесна канцелярія». У ПАФ вирощують ранньостиглі, середньостиглі та пізньостиглі сорти зернових. Керівник задоволений, бо у коморі добірне якісне продовольче зерно. Адже через негоду більшість господарств цьогоріч мають тільки фуражне.
Якщо деінде давно забули про перспективні технології вирощування зерна, культуру виробництва і впровадження нових перспективних сортів, то в ПАФ «Войславичі» цьому приділяють належну увагу. У господарстві менше, ніж 40 центнерів з гектара, не збирають. Добре зарекомендували себе нові сорти «Аналог» та «Колос Миронівщини», які дали на круг поза п’ятдесят центнерів, що для наших кліматичних умов дуже добре. Середня врожайність зернових у цьому році становить 46 центнерів з гектара.
– Для нас жнива, – каже директор ПАФ «Войславичі» Ігор Сметана, – це перевірка готовності техніки до осінньопольових робіт. Ми розпочали їх 10 липня, а завершили 7 серпня. Під зерновими було зайнято 441 гектар, з них 180 га ріпаку, 420 га озимої пшениці, 121 га ярих зернових. Намолотили 2500 тонн зерна, що на 800 тонн більше, ніж торік. Збирали врожай досвідчені комбайнери Йосип Франц, Петро Зінько, Олег Козак, Ігор Козак, які не вперше збирають хліба. Жнива закінчилися, але для селян – це лише короткий перепочинок та спроба перевести подих перед новим етапом битви за врожай. Треба знову готувати площі під посів озимих на наступний рік. На початку вересня тут планують приступити до збирання цукрових буряків, під ними цьогоріч зайнято 160 га. До труднощів жителям Войславич не звикати, люди працьовиті.
Сумлінно трудяться у господарстві всі працівники. Кожен з них виконує декілька операцій, наприклад, механізатор Володимир Кулинич спершу підбирав солому, а згодом сіяв ріпак. У агрофірмі належно дбають і про тваринництво, де утримують 500 голів ВРХ, з них 150 – корів, а ще 230 свиней. Працівники агрофірми сумлінно трудилися влітку і заготовили достатню кількість кормів для худоби. Для неї на зиму припасли 209 тонн сіна, 720 сінажу, 340 тонн соломи. Подбали і про те, аби тварини мали достатньо білка у кормах – посіяли кормові боби. Агрофірма щоденно продає 1,5 тонни молока на Рожищенський сирзавод. Середньодобовий приріст ВРХ – 420 грам. Нелегко доводиться дояркам, на яких припадає по 2025 корів. Сумлінно трудяться не один рік доярки Марія Буга та Галина Фітісова.
МОЛОДЬ ЗАЛИШАЄТЬСЯ У СЕЛІ
Директор агрофірми Ігор Сметана говорить, що своїм успіхом господарство завдячує добрим спеціалістам, до порад яких прислухається.
Відтак у роботі лад і добрі результати. Бо ж відомо, що якщо людина хоче працювати, то працює, а хто не хоче – шукає причини. У кожній роботі є свої труднощі, які треба долати. І це тут роблять успішно. ПАФ «Войславичі» з року в рік доводить, що без залучення інвестицій можна ефективно працювати. Головне аби не заважали. Ще б трохи стабільності у державі, щоб у селянина була впевненість у завтрашньому дні.
Важко прорахувати наперед що сіяти, яка з культур матиме попит на ринку. Адже рік на рік не приходиться. Ціна на зерно та цукор то стрімко злітає вгору, то різко падає. А від цього страждає сільгоспвиробник.
Додає тривоги й ажіотаж навколо ринку землі. Нині важко спрогнозувати як поведуть себе селяни, маючи змогу продати земельний пай.
Можна сподіватися лише на їх виваженість та життєву мудрість. Землю можна продати лише раз, а гроші скоро закінчуються. А що робити далі, і як житимуть їхні діти? Адже споконвіку для селянина земля була годувальницею. У Войславичах хлібороби кажуть, навіщо рубати сук, на якому сидиш. Адже вони працюють у агроформуванні, яке створене на оренді їхніх паїв, і отримують за них дивіденди.
«Добре, що у нас збереглося господарство, бо подекуди від них не залишилося нічого. А ми маємо роботу та впевненість у завтрашньому дні. Треба цінувати, те що маємо… Де ще знайдете село, де є стільки молоді. Хлопці і дівчата не залишають Войславич, бо тут є робота, невдовзі наше село газифікують», – каже їздовий Семен Миколайчук, який уже 15 років працює на тваринницькій фермі. І додав: «Дай, Боже, щоб усі так господарили, як наш керівник, тоді наша держава матиме вдосталь хліба і до нього».
І справді на току під навісами та у складах – гори зерна, біля ферми на майданчику – «піраміди» затюкованої соломи. Все поскладане та має своє місце, бо у доброго господаря і соломинка на полі не пропаде.
– У інших селах ще жнивують, а наші працівники вже з хлібом, – розповів завідуючий током Володимир Подоляк. – Вони уже отримали дивіденди за земельний пай. В цьому році за оренду земельних паїв видали 210 тонн зерна.
НЕ МІСЦЕ КРАСИТЬ ЛЮДИНУ, А ЛЮДИНА МІСЦЕ
Любов до землі, помножена на працьовитість, притаманна старшому поколінню спеціалістів господарства. Щороку отримує високі врожаї зернових та цукрових буряків головний агроном Василь Мохнюк, сумлінно виконує свою роботу комірник Марія Люба, яка за фахом – агроном. Пані Марія колись працювала бригадиром овочевої бригади. Жінка, порівнюючи минуле і теперішнє, каже, що село і агрофірма змінюються на очах. І у цьому чимала заслуга енергійного, розумного керівника, депутата районої ради Ігоря Озійовича Сметани, який дбає про господарку, розвиває її. А це нелегко в наш час.
– Керівник ПАФ «Войславичі» не залишається осторонь справ громади та рідного села, – каже Тудорковицький сільський голова Іван Чернієвський. – Допоміг відремонтувати дорогу з траси до села і у самому селі. Як може допомагає місцевим церквам, дитячому садочку та школам.
Ігор Озійович турбується про односельчан та рідні Войславичі, бо вважає це своїм обов“язком. Адже тут живе і працює, і на цих землях функціонує агрофірма. Керівник розуміє: кожен працівник нині хоче аби його робота була належно оцінена, щоб він міг прогодувати родину.
Тоді ніхто із села не буде втікати у місто чи виїжджати у близьке та далеке Зарубіжжя. Дбає про працівників, бо нині важко знайти добрих трактористів, їздових, доярок… Старше покоління відходить, а молодим спеціалістам потрібен час аби набратися досвіду. Через що й сумлінних працівників у ПАФ заохочують преміями, вчасно виплачують заробітну плату, яка залежить від виробітку. Тож не дивно, що кожен цінує та відповідально ставиться до роботи.
В господарстві працює 100 осіб, і це, в основному, місцеві жителі, серед яких чимало молодих спеціалістів. Це завідуючий майстернею Віктор Франц, головний інженер Роман Киба, механізатори Василь Козак, Андрій Дуля, Михайло Козак, Михайло Міняйленко.
Переконалася, що у агрофірмі і справді працює молодь, коли побувала на тваринницькій фермі. Направду, не сподівалася, що побачу серед працівників молодих їздових. Адже бути їздовим – справа нелегка. А їх тут декілька. Скільки лише кормів за день треба навантажити на підводу, а потім роздати худобі. Скільки гною вивезти…
Василь Кузьмінчук вправно управляв кіньми, а згодом навантажував силос на підводу. Хлопець розповів, що дід у нього був їздовим. Тож цю роботу добре знає. А до важкої праці звик змалку, тож вирішив в майбутньому піти по дідових стопах. Зарплата непогана, тож навіщо десь ще шукати щастя. А наробитися всюди треба… Адже не місце красить людину, а людина місце.
АБИ ВОЙСЛАВИЧІ ПРОЦВІТАЛИ
Обжинки у господарстві – це справжнє свято у селі, яке за доброю традицією у Войславичах відзначають у День незалежності України. До нього готуються заздалегідь аматори художньої самодіяльності та вихованці дитячої дошкільної установи аби своїми піснями та віршами віддати хвалу мозолистим рукам, які вирощують хліб. Вони своєю щоденною працею у полі чи на фермі вносять свій внесок у розвиток нашої держави. Адже недарма колись говорили: багатий селянин – багата держава.
Войславичанам пощастило, що мають доброго керівника, який вміло веде господарку, дбає про Войславичі та односельчан. Йому небайдуже, що буде з цими людьми, господарством та селом. Він твердо вірить, що минуть роки і агрофірма та її працівники стануть заможними.
І у переддень 20ї річниці Незалежності України Ігор Сметана вітає працівників агрофірми із цим святом і бажає аби у них на столі завжди був хліб та до хліба, панували любов та злагода у родинах, душа співала, войславицькі землі завжди колосилися щедрими врожаями, а українське село процвітало та багатіло.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.