Листи до редакції

Львівська обласна рада виділили 3 мільйони гривень на порятунок вежі Поморянського замку

Після цієї минулотижневої новини в нас закипіла робота по розробці проекту з реконструкції нашої вежі

А разом з тим вирішили Вас детальніше познайомити з нашою красунею – єдиною вцілілою вежею. Та і загалом поділитися тим, що знаємо про неї ми.

Про це повідомили на сторінці Pomoriany Castle/ Поморянський замок

Отож. Коли точно вежа була споруджена – ми не знаємо. Але є причини вважати, що з’являється вона саме тоді, коли тут постає мурований замок. В багатьох джерелах автори, не соромлячись, так її і називають – найстаріша частина замку. Однак, це зовсім не означає, що від самого початку і донині вона завжди була саме отакою, якою ми її нині знаємо. Зовсім ні. Як одній з ключових точок оборони, їй завжди добряче діставалося від ворогів – інколи вона залишалася без даху, а інколи і без перекриттів, як свідчать інвентарні описи замку.

Бійниці

Ключовими точками для будь-якого оборонного об’єкту є вогневі точки. А їх на нашій вежі насіяно дуже щедро. Бійниці з зовнішніми відкосами тут розташовані по 4 штуки на кожному з 4-х поверхів споруди. На півкруглій стіні кожна з них покривала свій сектор, дозволяючи контролювати всі підступи і не залишаючи сліпих зон. Окрім того, якщо уважно прегледітися, в структурі стін можна вигледіти ще й бійниці іншого типу. Вони трохи старіші за попередні і мають більш архаїчну структуру, коли відкоси сховані всередині споруди, а назовні бачимо лише невеликий отвір в вигляді замкової шпарини. Таких бійниць ще століття тому було видно дві на вежі. Зараз добре вцілілою є лише одна.

Дах

З описів вежі початку 18 століття, знаємо, що вежа тоді була накрита гонтом. Як загалом і весь замок на той час. А вже до кінця століття, через недогляд зі сторони тодішніх власників, вона взагалі опинилася без накриття. З переходом замку до роду Прушинських накриття було поновлене, а десь в середині 19 ст. гонт був замінений на бляху. Саме в такому вигляді, під бляхою, можна бачити вежу на всіх фото першої половини 20 ст. У другій половині 20 ст. бляха була повторно замінена на гонт, який багато хто з Вас міг ще бачити до минулої осені.

Поверховість

Судячи з розташування бійниць і вікон з внутрішньої сторони вежі, поверхів тут було 4. Піднятися з поверху на поверх можна було “po schodach slimakowych”, як вказано в одному з описів середини 19 ст. Дуже нам вже до душі припав отой вислів – “слимакові сходи”. Очевидно, тут йдеться про кругові сходи, закручені як слимак, чи радше равлик. Однак тут не йдеться про класичні гвинтові сходи, які бувають закручені навколо однієї точки. Тут сходи були більш пологими і йшли вздовх зовнішньої круглої стіни. Однак не впевнені, що такими вони були завжди, бо таке розташування сходів може злегка ускладнювати доступ до бійниць і заважати веденню ефективного вогню.

Вхід в вежу

Зайти до вежі можна було двома способами. На рівні першого поверху зі сторони дитинця були одинарні, шальовані, оббиті металевими полосами двері. А на рівні другого поверхі був іще перехід, який з’єднував вежу з приміщеннями східного корпусу.

Вікна

Зі сторони дитинця фасад вежі мав вікна, які і зараз можна тут спостерігати. На четвертому поверсі було одне кругле вікно. На другому і третьому поверсі було три однакових квадратних вікна. Одне з них зараз є замуроване. Найбільш цікавим є вікно на другому поверсі, бо згідно опису 1841 року воно хоч і було відносно простим, та все ж скло в ньому кольоровим. Це не був вітраж, це було просто 4 кольорових тафлі. Нажаль, не знаємо яких кольорів, але дуже цікаво було дізнатися про існування такої прикраси.

Декор

Вхідний портал в вежу прикрашала прекрасна барокова мушля. Точно така сама, як була над порталом, який вів з галареї до східного корпусу. На превеликий жаль, сьогодні обидві згадані мушлі вже є втраченими, але з наявних фото достеменно знаємо, якими саме вони були. І ми були би дуже раді, якби в ході робіт по вежі вдалося цю мушлю відновити. Нажаль, так склалося, що декоративних елементів замку донині дожило дуже небагато. І це одна з таких прикрас, про існування і вигляд якої ми знаємо достеменно.

Голос Сокальщини на GoogleNews