П’ятнадцять хвилин на дванадцяту. Зробивши невеличкий круг, наш "Боїнг-537" приземлився в аеропорту Бен Гуріон в ТельАвіві. В пам’яті залишилось море різнокольорових вогнів унизу, а ноги понесли вслід за натовпом. Аеропорт великий, і людний навіть о цій порі, тож поспішаю пройти контроль. Та це не так просто. Молодий митник, який ледве розмовляє російською, прискіпливо перевіряє паспорт, звіряє фото, задає чимало питань: чи везу холодну зброю? чи збираюсь нелегально залишитися в Ізраїлі? де працюю? з якою метою приїхала?.. і, зрештою, як і декількох осіб переді мною, веде в інший кабінет. Там процедура повторюється, з тією тільки різницею, що митник трохи краще володіє російською і всі факти ретельно перевіряє на комп’ютері. В сусідньому кабінеті так само допитують двох молодих дівчат, у коридорі чекає своєї черги змучена жінка з десятирічним сином. "Вже десять років живу тут, маю громадянство, свій бізнес, рахунок в банку, воджу машину і кожного разу, коли прилітаю з гостини, мене затримують, з гіркотою каже вона. Оце тобі і безвізовий режим: захочуть впустять, а захочуть ні. І нічого не пояснять". І це справді так. Чула не одну розповідь, як наших громадян, особливо молодих, взявши у них відбитки пальців та сітківки ока, без усіляких пояснень повертали назад, додому. Можливо, для своєї вигоди придумали такий закон ізраїльтяни.
Нарешті ставлять штамп у паспорті і, забравши валізу, виходжу в ніч. Як добре, що мене чекають! В небо злітає черговий літак. Вже потім, в наступні дні, у БатЯмі, де зупинилась, щовечора спостерігатиму як ці літаки летять низько, здається отот зачеплять дах чотириповерхівок. А поки що, здрастуй, свята земле!
Гул літаків будить щоранку: здається, летять над самою головою, бо ж територія злітного поля невеличка, нема, де розігнатись, зрештою, що того Ізраїлю 26,9 тис. кв. км одна область України. Вночі з ревом, аж скло у вікнах дзвенить, летять військові літаки. В бік Гази. Бомбити. А на російськомовній хвилі радіо "Река" щоранку передає: опівночі в підземному паркінгу однієї з крамниць в ТельАвіві араб зґвалтував юну ізраїльтянку і з особливою жорстокістю вбив її кавалера; нелегалиафриканці крадуть і ґвалтують; що робити з 5 тисячами суданців, які нелегально проникли в країну; проблеми є з 5,4 відсотками безробітного населення; репатріанти останньої хвилі почувають себе в Ізраїлі дискомфортно… Ось тобі і земля обітована.
МОРЕ, МОРЕ…
Середземне море зустрічає чистою блакитною водою, яка зливається з таким же небом, лагідними хвилями, пляжами, густо забудованими барами, над якими майорять прапори багатьох країн (як приємно було побачити над одним наш, жовтоблакитний). Хочеш бери крісло чи лежак і зручно вмощуйся під грибком, щоправда, це задоволення коштує 15 шекелів (помножте на два і отримаєте суму в гривнях) хоч на годину, хоч на цілий день, а хочеш скупайся і маршируй нескінченним пляжем, що і робить більшість відпочивальників. На набережній вже зранку людно: бігають і молоді, і старі, вивозять на прогулянку у візках інвалідів, старих і хворих (а їх тут дуже багато), дехто просто дихає свіжим повітрям на численних лавочках, смакуючи вранішню каву. Хочеш, безплатно займайся на тренажерах чи плавай у басейнах (це вже коштує).
Пляжі постійно прибирають чорношкірі прибиральники, екскаватори щодня укріплюють величезними каменями круті схили, які здається отот обваляться.
Ледь не забула: надвір тут всі виходять із пляшками з водою, інакше через декілька годин організм під палючим сонцем починає зневоднюватись, болить голова (мабуть, і в нас це вже варто робити). Правило друге: не хочеш "згоріти", масти шкіру кремом від, а не для засмаги. Відпочивальники в основному туристи з пострадянського простору, з місцевих пенсіонери, які живуть у своє задоволення і можуть зранку спокійно посидіти за горнятком кави в барі, а потім поплавати в теплому морі. Репатріанти першої хвилі мають хороші квартири і пенсії. Тим, хто приїхав пізніше, не пощастило квартир не одержали, їм дали шанс заробити. Хоча це ой, як непросто. Придбати нині квартиру (ціни на них захмарні і люди не можуть стягнутися навіть на перший внесок) для більшості ізраїльтян практично неможливо. Пригадую розповідь Олени з України, яка живе тут вже дванадцять років, має громадянство, доньку. Квартиру її сім’я орендує. Жінка шиє весільні сукні в приватному ательє, її чоловік працює в державній установі. Обидвоє заробляють добре, але гроші йдуть на оплату квартири (4 тисячі шекелів), дитсадка (2 тисячі) їжу та одяг. "Власна квартира нам може тільки снитися, з гіркотою говорила жінка. Хіба що помруть чоловікові батьки і залишать нам у спадок свою". Не знаю, чи дочекаються вони цього, бо живуть тут довго: середньостатистичний вік жінок 84 роки, чоловіків 77. Багато ж ізраїльтян спокійно переступають 90річний рубіж.
Коли вирішите помандрувати Ізраїлем, в турбюро замовляйте відразу декілька путівок матимете гарантовані знижки. І не хвилюйтесь: автобуси великі і зручні, з кондиціонерами (без них тут ніяк), тож прохолодно і в крамницях, особливо великих, і в різних установах. Від гіда почула, що Ізраїль омиває чотири моря. Середземне, Червоне, Мертве, яке ж четверте? З’ясувалось, Галілейське. Так називають озеро Кіннерет завдовжки 23 кілометри, завширшки 13 і завглибшки 50 метрів. Воно може два роки постачати країну прісноводною водою (євреї люблять перебільшувати, хвалити все своє і щоб їх хвалили). Часто його порівнюють з Байкалом, який може чотири роки давати воду всій Європі.
Лікувальні властивості Мертвого моря приваблюють в Ізраїль туристів з усього світу. Чула тут англійську і німецьку, французьку й іспанську, арабську і японську, китайську і російську мови… Розташоване воно 416 м нижче рівня моря їдеш і вуха закладає. З одного боку величаві піщані гори, з другого, в голубій дим•ці, видніється Йорданія. До речі, по суші Ізраїль межує ще з Ліваном, Сірією, Єгиптом. Природні катаклізми відбиваються і на Мертвому морі з кожним роком воно меншає: за 22 роки відійшло від берега на 24 м, про це нагадують червоні прапорці.
До води їдемо спеціальним трамвайчиком. Спека неймовірна 40 градусів по Цельсію. Дно моря вистелене соляними глибами, треба взувати шлапанці, концентрація води в дванадцять разів більша, ніж у звичайному морі. Вода маслянистосолона. В ній присутні всі елементи таблиці Менделєєва. Туристів попереджають: ковтнете води і спалите шлунок. Лягаєш на спину і вода тримає тебе. П’ятнадцять хвилин спокійного перебування у морі (більше не можна) і йдеш під душ. Далі намащуватись болотом. Коли глина засохне і змиєш її шкіра стає гладенькою і оксамитовою. Тут же, просто неба, є душі та басейн з сірководнем, можеш вибирати, що тобі більше до вподоби, а також басейн з прісною водою, масажні кабінети. Маєш бажання зупинитись надовше до твоїх послуг готель, цілий відпочинковий комплекс в Ейн Геді (на жаль, далеко не кожному по кишені). Любителям дайвінгу (підводного плавання) більше підходить Червоне море. Тут є прекрасні акваріуми з усіма представниками підводного царства, різноманітні розваги, аквапарки, бари… Температура повітря така ж як і на Мертвому морі. Щоправда, ціни ще дорожчі. Хоча різні креми з Мертвого моря також не для кожного. Як і обіди в ресторані: салати по 30 шекелів, другі страви 5070. Хочеш випити філіжанку кави в барі 20 шекелів, з’їсти морозиво 1520. Наприклад, у барі славнозвісного Елвіса Престлі дві сосиски і горня кави обійдеться вам у 100 шекелів. Зате до них ви отримаєте маленьку булочку і горня з портретом співака.
Екскурсії розпочинаються о 78 годині ранку і тривають, як правило, цілий день. Показують, зрозуміло, найкращі місця. Найперше святі: Єрусалим, Вифлеєм, Назарет. Нема тут чітко визначених меж між населеними пунктами чи, скажімо, як у нас, стовпів з їх назвами. Тільки їхав ТельАвівом, а вже Яффа чи Бат-Ям.
Валентина БЛУДОВА.
Фото автора.
(Далі буде).