Наприкінці минулого року Національний банк України, поставивши собі за мету поступове виведення вітчизняної економіки з доларової залежності, почав вживати активних заходів в цьому напрямку. Деякі з них було втілено в життя, деякі залишилися на стадії проектів, але, тим не менш, досить суттєво дозволили забезпечити макроекономічну стабільність та прогнозованість розвитку валютного ринку. Свою справу зробили повідомлення про можливе оподаткування операцій з купівлі-продажу валюти, які втихомирили валютних спекулянтів. І довіра українців до гривні почала відновлюватися.
Коли минулого року вітчизняні фінустанови, задля збільшення гривневої ліквідності, заохочували українців високими процентними ставками по депозитах у вітчизняній валюті, ті, тим не менш, досить міцно трималися за свої внески в доларах та євро. Проте варто було стабілізуватися валютному ринку, як українці – нарешті сталося! – почали активно «зраджувати» своїм попереднім уподобанням, знімаючи заощадження з валютних депозитів та відкриваючи депозити у гривні.
Експерти відзначають, що тільки протягом лютого 2013 року загальний обсяг депозитів в банківській системі збільшився на 3,45 млрд. гривень. При цьому значна перевага на боці національної валюти: приріст депозитів у гривні склав 5,91 млрд. Що стосується депозитів в іноземній валюті, то загальний об’єм, навпаки, протягом минулого місяця скоротився в середньому на 2,46 млрд. гривень. Визначальну роль в даному випадку відіграли саме кошти фізичних осіб. Зокрема, приріст депозитів громадян в національній валюті склав 8,28 млрд. гривень, натомість валютні депозити населення за вказаний період скоротилися на 1,5 млрд. гривень.
Цікавість співгромадян до гривневих депозитів не зменшує навіть той факт, що ставки по них потроху, але падають. Так, порівняно з січнем цього року, середній розмір ставки по строкових депозитах у гривні по України у лютому-на початку березня становив 11,7%. В деяких банках, звичайно, клієнтам пропонують і більш високі ставки, але це вже швидше виняток, аніж правило. Бо люди добре розуміють, що надійність і регулярність виплат та доходу за вкладами важливіші за спекулятивні надприбутки, які обіцяють банки-напівбанкрути.