В цьому році Сокаль вперше відзначав ювілей Т. Г. Шевченка біля пам'ятника Великому Кобзареві. 9 березня, в сонячний недільний день, сюди приходили школярі і читали його безсмертні поезії.
А потім прийшла сокальська громада. Біля монументу застигли у варті члени загону самооборони з прапорами. Бо 200-літній ювілей Кобзаря припав на важкий для держави час. Під жалобну пісню, якою проводжали в останню путь небесну сотню, сокальчани поклали вінки і квіти до підніжжя пам'ятника. А далі – вклонитися пам'яті Кобзаря прийшли сотні людей – помолилися разом з отцями Ярославом Кащуком та Володимиром Жарським. Помолилися за убієнних на Майдані, за те, щоб у нашій державі панував мир, щоб українці об'єдналися в єдину Христову родину, щоб ми простили один одного, щоб кожен шукав у собі Бога. До цього закликав у своїх поезіях і безсмертний Тарас Шевченко.
– Історія українського народу – це історія віковічної боротьби за своє місце під сонцем,- відзначив у своєму виступі голова районної ради Ігор Дацюк. – І в тій боротьбі українці мали три зброї: шаблю, слово і діло. Слово Шевченка додавало сили, додавало історичної пам'яті, віри, що ми виборемо свободу, волю. Немає в світі більше такого поета, до кого звертався би народ, з ким звіряв би свої дії, йшов на барикади, творив нове життя.
Підкреслюючи велич і геній Т. Шевченка, Сокальський міський голова Богдан Зарічний сказав:
– Якщо б українці стали перед вибором: вибрати з усіх книг, написаних людством, дві, то вони б вибрали Біблію І "Кобзар". Без першої ми не були б повноцінними морально, без другої – не відбулися б як український народ. "Кобзар" був з нами на Майдані, він завтра знову кликатиме українців під знамена волі, свободи і незалежності.
– Сьогодні наше єство виповнюється гордістю, що наша нація має такого генія, пророка, як Тарас Шевченко. Його шанують, йому поклоняються у всьому світі,- зазначив народний депутат України Степан Курпіль. – Та наше серце плаче: на нашу землю ступив чобіт окупанта. Як тільки ми, як писав Тарас Шевченко, прогнали "врага-супостата", як тільки почали будувати свою хату, в якій "своя правда, і сила, і воля", це розлютило Москву. Вона не хоче допустити, щоб в нашій хаті була своя правда. Вона злякалася, що свободолюбних українців наслідують росіяни і також повалять диктатуру навіжених правителів. Але не треба панікувати, на нашому боці весь світ.
До єдності, до чину, виконання Шевченкових заповітів закликали сокальчан депутати районної та міської рад – Тарас Стародуб та Юрій Товарянський. Найбільше пошанування Т. Шевченка – це продовження нашої боротьби за територіальну і національну цілісність України. Ми повинні благословити нашу святу землю нашою любов'ю, нашою працею, нашим життям, нашим змаганням зі злом і жагою над перемогою над цим злом.
А далі на містом полинули Шевченкові поезії та пісні на його слова. Гарно виступили народний чоловічий хор "Плугатар" зі Стенятина, народний вокальний ансамбль "Вишиванка" зі Свитазева, тріо бандуристів та народний вокальний ансамбль "Любисток" із Сокаля, читці Марта Ложовська, Руслана Антонюк, Олександр Дем'янюк, Ірина Яцукевич та Роман Пісня, чоловічий вокальний ансамбль з Угнова, вокальний ансамбль міського осередку Союзу українок, соліст Іван Ничай та інші.
Закінчив урочистості зведений хор: народний хор "Колос" зі Свитазева і самодіяльний хор Народного дому с. Переспа, у виконанні якого величаво прозвучали пісні "Спи, Тарасе, батьку рідний", "Реве та стогне Дніпр широкий", яку підхопила уся громада.
…Біля пам'ятника Тарасові Шевченку ще довго вирував людський потік, лунав дзвінкий дитячий сміх.
Валентина БЛУДОВА.
Фото Оксани Проць.