ЗА МОТИВАМИ МАРКІЯНА ШАШКЕВИЧА
Святкування 200ліття від дня народження Маркіяна Шашкевича надихнуло багатьох письменників на створення художніх творів, присвячених засновнику «Руської Трійці», того, хто на західноукраїнських землях повертав українській мові право на послуговування у всіх сферах життя, утверджував віру в майбутнє покривдженого народу.
Посвоєму осмислив і переосмислив творчість Маркіяна Шашкевича, зокрема його твори для дітей, відомий львівський письменник Микола Петренко, який подарував найменшим читачам книжечку «Це Боже діло! Грачки. За Маркіяном Шашкевичем» (Львів: ЛігаПрес, 2011,24 с.).
У передмовіанотації сказано, що поміж творів, які пломінкий Маркіян Шашкевич написав для дітей, особливою красою форми і значимістю ідейносмислового потенціалу відрізняються «Грачки» своєрідний спосіб залучення дітей ігровими манерами до навчання і становлення, до готовності працювати на благо свого народу, до поєднання уміти боротися за власне щастя і за щастя суспільства. Чим не актуально звучать слова:
…Вчаться серцем полюбити //Землю цю, цю Божу Школу,
Для якої мають жити – Школу Правди Україну!
Взявши за основу саме «Грачки» Маркіяна Шашкевича, автор Микола Петренко переносить і в літературно-музичнохорео графічній композиції окреслену дію з минулих літ у сьогодення, з усіма його гострими проблемами. Серцем дітей він возвеличує красу рідного краю, щастя жити і трудитися заради його блага, таврує неробство, розпусність, недбальство, байдужість до України. Тексти Маркіяна Шашкевича, які логічно й послідовно «вкраплені» у сценарій, виділено курсивом.
Цю книжечку охоче прочитає малеча. Як посібник (сценарій) вона стане у нагоді і вихователям дитячих садочків, учителям початкових класів, аби скрасити дозвілля дітей і навчити їх категоріям суспільної і християнської моралі. Для оформлення використано роботи художниці Зеновії Юськів.
ПРОВЧИЛИ
Багатьох, хто того дня відпочивав на лавнинах у міському парку, здивував і розвеселив такий випадок. З десяток сорок стрімко кружляли у небі, то збиралися у зграю, то вмить розсипалися, то з голосним скреготом намагалися прогнати яструба, який хотів уполювати собі на обід хоча б одну сороку. Хижий птах, попри те, що він вправний мисливець та пілот, нічого не міг вдіяти.
Нарешті яструб вибрав жертву. Коли сороки стрімко кинулися на нього (той «викрутився»), одна призапізнилася, відбилася від зграї. Ось її він і запримітив.
Бідолаха всілася на верхню гілку дерева та завмерла. Яструб завис над нею, прицілився, очікуючи зручнішого моменту. Так тривало з хвилинку.
Хитра кумася розгадала маневри хижака. Не поспішаючи, вдаючи, що у неї поранене крило, спустилася з дерева на верхівку колючого, густогопрегустого куща шипшини, який ріс поряд з деревом.
Час атакувати! вирішив хижак.
Коли яструб каменем падав на сороку, та, хитруля, також вправний пілотас, шубовснула у густі розгалуження гілок куща. Хижий птах, куди більший за сороку, не второпав, як застряг у шипшині.
Тим часом сорока та її сестри розсілися на сусідніх деревах і зі сміхомскреготом спостерігали за яструбом, допоки той вибирався з неволі. А вибравшись зник у голубому небі.
…З такими каші не звариш і залишишся без обіду, мабуть, подумав яструб.
Ось так дружні сороки провчили хижака, а відпочиваючі у парку бравурно плескали їм у долоні.
Тарас ЛЕХМАН, викладач кафедри гуманітарних дисциплін Львівського інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом.