Новини культури

Українська пісня, рідна мова не вмре, не загинуть!

Древні говорили, що держава будується на фундаменті, який називається "культура". Саме вона збагачує народи найкращим, що накопичило людство. Та ні для кого не секрет, що нині наша культура переживає нелегкі часи, зокрема у селах, де лише ентузіасти не дають їй занепасти. Бо розуміють, що мистецтво і духовність  це така ж потреба для людини, як і їсти й пити, як потреба краси і творчості. Вони дбають, щоб до Народного дому горнулись люди різних поколінь. Серед таких  завідувач Народного дому с. Гута Галина Гофрик. У Гуті з культурнопросвітних закладів тільки Народний дім та бібліотека. Проте молоді люди не сумують через те, бо у селі достатньо роботи. Зате в неділю, після церкви, поспішають до Народного дому, де відбуваються репетиції драмгуртка й ансамблю "Дубочки". Молодь активна, прагне щось організовувати і робити. І пані Галина щоразу влаштовує гарне величне дійство.

Допомагає їй бібліотекар Марія Михальчук, яка складає сценарії свят.

Пані Галина працює завідувачем Народного дому вже 35 років. Вона пригадала, що коли прийшла сюди одразу після закінчення культосвітнього училища, взялася за ремонт приміщення, потім організувала драмгурток та ансамбль. Аматори художньої самодіяльності часто виїжджали з агітбригадою на жнива у поле. Тепер все змінилося, акценти у роботі сільських працівників культури є іншими. Однак у всі часи вони працювали і працюють для людей, дбають про національнопатріотичне виховання молоді. Нині ж більше звертають увагу на українські звичаї та традиції. У Народному домі є світлиця, уквітчана старовинними рушниками. На стіні  вишитий портрет Шевченка. Тут можна побачити й старовинні знаряддя праці  веретено та прялку й навіть… бамбетель і куферок. Останній віддала сюди Ірина Свідрун. Вагому підтримку надає й уродженець села Савчин Григорій Козак, який нині працює у Львівському оперному театрі, зокрема, він запрезентував Савчинському народному дому сценічні костюми, а Гутівському  портьєри для сцени. Торік до них приїжджали, на 20 років освячення церкви і 60річчя переселення, родини переселенців з Старосамбірського району.

Тож неабияк були здивовані побаченим. Аматори художньої самодіяльності підготували для них цікавий концерт, в якому брало участь багато молоді та людей похилого віку, які підготували низку старовиних українських пісень. Гостям сподобалися виступи фольклорного ансамблю "Нівроку", ансамблю "Дубочки" та сценка "На городі" (автор Марія Михальчук), у виконанні директора народного дому Галини Гофрик і Віри Перегінець.

– У нас дуже багато талановитих дітей, юнаків та дівчат, дорослих, які люблять пісню і хочуть співати,  каже Галина Василівна.  Ось чому у мене ніколи нема проблеми, як зібрати людей на репетиції. Вони приходять самі. Нещодавно у нас були українські вечорниці, в яких брали участь люди різного віку. Захід вийшов цікавим й колоритним. Хлопці та дівчата не дають мені проходу, бо знову хочуть щось організувати, вивчити нову виставу чи провести вечорниці. У березні традиційним є Шевченкове свято, яке цьогоріч є творчим звітом перед громадою.

– У Гуті проживає чимало молоді, яка охоче ходить до Народного дому. Тут щовечора грають у теніс, а у вихідні приходять на дискотеку, або на гуртки "Художнього слова" та драматичний.

Юні активісти, які на Різдвяні свята ходили з Вертепом від хати до хати, частину зароблених грошей віддали на церкву, а на решту  торік купили тканину і пошили гарні костюми, а цьогоріч  придбали колонки.

– Галина Гофрик бідкається, що Народний дім не опалюється, до того ж потрібно відремонтувати дах, а на нього, як і на опалення та освітлення, потрібні кошти. Та нині громаді села доведеться самотужки боротися за збереження своєї духовності, бо видатки на культуру, які й так були мізерні, ще скоротили. Тож завідувач за підтримки сільської ради та молоді робить все для того, щоб Народний дім був просвітницьким центром у селі. В цій сфері залишилися лише ентузіасти, які серцем та душею вболівають за культуру. Саме такою є завідувач Народного дому Галина Гофрик та її колеги  Степан Михальчук і Дарія Мандзіроха  завідувач та художній керівник Савчинського народного дому.
 
…Приміщення Савчинського Народного дому, де 40 років тому оселилася сільська культура, також не опалюється, однак це не стає на заваді для проведення різноманітних культурних та освітніх заходів. У концертному залі, який розрахований на 350 осіб, чисто та прибрано, відремонтовані стільці. У фойє  стіл для тенісу. Впадає в око гарно декорована сцена. Тут тількино відбувся вечір, присвячений 200річчю від дня народження Тараса Шевченка. Степан Михальчук розповів, що ще торік тут “крутили" кіно та мультики для дітей. Тепер ніхто не приїжджає, бо у кожного в хаті є телевізор та комп'ютер.

Працівники культури Савчина поділилися своїми проблемами, а найголовніша з них така ж, як у всіх завідувачів культосвітніх закладів  це недофінансування. Серед наболілих, і їх, мабуть, кожен з них назве: брак коштів на ремонт даху, на придбання апаратури та костюмів.

Підготувати концерт  не така вже й проблема, коли є талановиті люди, які хочуть виступати на сцені. Так нещодавно створився чоловічий ансамбль "Передзвін", який виступив уже в двох концертах.

Нині нелегко тримати лад в Народному домі. Проте цим людям вдається. Народні доми в обох селах є справжніми осередками культури, де виховують молодь у патріотичному дусі. Степан Михальчук, який працює завідувачем Народного дому 28 років, каже, що змінилися лише форми роботи: працюють за планом, відзначають всі державні свята. Традиційним стало вшанування Дня села, це свято проходить особливо урочисто.

При Савчинському Народному домі працює художній керівник Дарія Мандзіроха. Вона веде вокальний гурток і гурток художнього слова. Часто відбуваються різні культмасові заходи малої форми, які організовує завідувач народного дому Степан Михальчук. Співають аматори художньої самодіяльності здебільшого під фонограму, на триголосся, але іноді пані Дарія бере до рук старенький баян. Жінка каже: “Завідувачі народних домів жаліються, що молодь не хоче приходити на репетиції або що її не можна зібрати. Вони дивуються, як ми можемо залучити стільки молоді. А у нас багато хлопців і дівчат хочуть ходити, однак ми беремо тих, хто має таланти. Таких у нас дуже багато. От чого вартий Назарій Михальчук, обдарований хлопець, який був переможцем фестивалю "Золота октава". Нині він навчається у музичному училищі й бере участь у концертах, які ми проводимо”. Місцеві працівники культури вважають, що нині потрібно відроджувати безцінну культуру, українські звичаї та обряди, створювати можливості для розвитку творчих дітей.

– Проте і тут є свої проблеми: "Дискотеку ми проводимо по суботах, коли студенти з'їжджаються додому на вихідні. Проте у нас нема сучасної апаратури для її проведення, тож вона не відповідає сьогоднішнім вимогам молоді. Через що молодь ходить на танці в Опільсько.

Хлопці і дівчата розуміють, що у місцевого Народного дому нема коштів на придбання музичної апаратури. Щоб розірвати цей гордіїв вузол, вони на заколядовані за Вертеп гроші купили DVD та колонки. Однак ще потрібні пульт та ноутбук для кращого звуку. Приємно, що молодь дбає про здоровий спосіб життя. Щовечора хлопці приходять сюди пограти в теніс, шашки чи шахмати. Багато з них грають у футбольній команді за село Гута, а в цьому році хочуть створити ще команду у Савчині.

Виросло нове покоління, яке поіншому дивиться на деякі речі, ніж ми, але вони  патріоти України. Це підтвердили останні події у державі. Під час Революції гідності хлопці й дівчата щовечора збиралася у Народному домі. Обговорювали останні події на Євромайдані. Багато добровольців з наших сіл виїжджали до Києва",  розповідає Степан Степанович.

І додав, що з такими хлопцями та дівчатами, як казав Шевченко: "Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…", бо вони люблять Україну, рідні мову, пісню та село.

Любов ПУЗИЧ.

Фото автора.            

Голос Сокальщини на GoogleNews