Нещодавно у пресцентрі "Сокальщина" при редакції газети "Голос з-над Бугу" відбулася зустріч з сином начальника штабу УПА"Південь" Василя Процюка "Кропиви" Миколою Процюком (на фото вгорі). На ній автор презентував друге перероблене та доповнене видання книги "Городиловичі наша пам`ять, шана і любов". Пана Миколу колишнім вихідцям цього села, громадським активістам представив головний редактор газети "Голос знад Бугу" Василь Сорочук, який, зокрема, зазначив: "Ми свято шануємо пам`ять про наших героїв, які віддали своє життя за Україну, на сторінках "Голосу знад Бугу" публікуємо матеріали про їх героїзм, жертовність, рівно ж пишемо про села Сокальщини, які знищили наші вороги. Ми раді вітати у нашому пресцентрі одного з авторів книги "Городиловичі наша пам`ять, шана і любов" Миколу Процюка, який про своє рідне село писав і у нашій газеті".
А далі слово мав Микола Процюк, який відзначив скурпульозну працю над книжкою її співавторів Петра Козака та Ольги Мадзьопи, "у нас різні світогляди, але об`єднає одне любов до Городилович". Розповів, як багато довелось вивчити історичного матеріалу, щоб достовірно подати факти про спалене село Городиловичі. І, до речі, дуже цікаві і обгрунтовані історичні дослідження.
Микола Процюк згадував своє дитинство, розповідав про батька, родину, сусідів. З ностальгією і гірким болем ділився спогадом про мальовниче село Городиловичі, де минали дитячі літа. Тут все миле серцю. Село, городиловицький ліс, Буг. Луки, напоєні запахом найрізноманітніших трав, велетнідуби, стражі села, тихе плесо Буга, чудові яблуневі сади, і бджоли, які збирали нектар з усієї цієї краси… Церковця, де зберігався Образ Матері Божої і кожного року на десяту п`ятницю після Великодня тут відбувався відпуст. І хоча нема вже Городилович, але тут збудовано каплицю, і в день десятої п`ятниці збираються вихідці з Городилович, їх нащадки, громадськість Сокальщини, щоб вклонитися Чудотворному образу і віддати шану тим людям, які були знищені у цьому патріотичному селі. А село й справді, патріотичне, багато його мешканців в роки Другої світової війни пішли в лави УПА, серед них і Василь Процюк ("Кропива"), який став начальником штабу УПА "Південь". Про них у книзі теж є чимало спогадів. У 1946 році село Городиловичі енкаведисти виселили, пограбували і спалили.
А радянська пропаганда писала, що відбувалось все це добровільно… Товарний поїзд повіз їх на схід… Через кілька років городилівці змогли повернутися на Сокальщину, але їхнього села вже не було…
Книга "Городиловичі наша пам'ять, шана і любов" це світлий спогад про мальовничий куточок сокальської землі на березі Західного Бугу, отінений могутніми деревами городиловицького лісу, це гіркий спогад про те, як нахабно, бездушно зруйнувала енкаведистська рука життя людей, які мали свій отчий дім, це спогад гідності і гордості, за городилівчан, які були справжніми патріотами і ними залишились донині, це спогад печалі, за тими, кого було замордовано, вбито у цьому селі, і врешті не спогад, а віра і надія в те, що про це патріотичне українське село, яке було колись, не забудуть ніколи нащадки, сокальчани, українці.
Присутні на презентації щиро дякували одному зі співавторів Миколі Процюку за цю книгу. Виходець з Городилович Богдан Андрейчук розповів, що зняв фільм про рідне село. Своїми думками стосовно цього видання ділилися громадські активісти Олег Кожушко, Марія Гринюк, Юрій Товарянський.
Голова районної організації ВО "Батьківщина" Олег Кожушко подарував Миколі Процюку перевидану працю Євгена Коновальця "Причинки до історії Української революції", а Тетяна Зарицька, мама якої Марія Кінаш родом з Городилович, спрезентувала книжку Олега Кінаша "Казки Городиловицького лісу". І наче вже все було сказано та розказано, але присутні на презентації ще довго не розходилися, купували книжки, які, на їх думку, варто мати у кожному навчальному закладі Сокальщини, і згадували, бо ж їх об`єднує любов, пам`ять і шана до рідного села Городиловичі, яке залишилось у їхніх серцях.
Оксана ПРОЦЬ.
Фото автора.