Людно було 18 травня у Сокальській філії Львівського музею історії релігії "Людина. Земля. Всесвіт". Старший науковий працівник музею Наталія Покотюк розповіла присутнім про проекти, які тут представляли, зокрема останній "З глибини віків до сьогодення". Йдеться про трипільську культуру, яка прийшла до нас з 4 тис. до н. е., але й нині вражає своєю досконалістю і вважається початком нашої культури.
Нею (ще зі студентської лави) захопилася і наймолодший науковий працівник музею, художниця, майстер декоративного мистецтва Анна Вихтюк, яка разом із старшокласницями п'ятої школи створила цікавий перфоменс. На це свято Анна прийшла у чудовій вишиванці (її вишила мама), в якій також є трипільський орнамент. Прародителькою всього сущого, берегинею, на якій все тримається, трипільці вважали жінкуматір; їй поклонялися і віддавали шану. Велику Матір зображали так: голова ромб з хрестом всередині, руки хрестоподібні. Тож в центрі присутні побачили виліплену з глини жінку, такою, якою її побачила художниця. Від жінки-прародительниці йшли чотири висипані землею доріжки. Одна закінчувалась трипільським біноклем, який уособлював небо і землю. Перед засівом землі наші пращури проводили спеціальний ритуал, висипаючи зерно через два отвори, що символізувало безконечний рух у природі. Ще один цікавий період в історії України Козацька Січ. Її феноменом були козакихарактерники, які могли непомітно для інших пересуватися у просторі, наводити ману на ворога тощо. Дуже важливою для них була люлька. Перед боєм вони палили щоб не брала ворожа куля, а коли були поранені, то викурювали спеціальне лікувальне зілля. Тож друга доріжка закінчувалась люлькою. На третій стояв чудовий глиняний когутсвищик, а на четвертій різноманітні кольорові горнята. На одному з них напис: Слава Україні! Героям слава!
Це горня одна з дівчат присвятила своєму батькові. Ось так зростає патріотизм наших дітей. Їх, як і інші вироби (щоправда, дещо менші) жінку, люльки, курочкисвищики підготували Аннині учениці: впродовж двох місяців вона навчала їх працювати з глиною. Наталя Оріховська, Моніка Гарасимчук, Соломія Піхоцька, Наталія Савкова та інші, демонструючи свої роботи, признались, що спочатку було важко побачити у шматку глини люльку чи свищик, а найважче було зробити, здавалося б, прості горнята. Але робота настільки захопила їх, що не могли відірватися і з кожним заняттям вироби ставали кращими. Не могли дочекатися, коли побачать їх вже готовими, після випалювання у печі. Пані Анна каже, що не може налюбуватися горнятами дівчат: майстер, маючи спеціальні знання, ніколи не зможе досягнути такої простої, на перший погляд, форми. Пані Анна подякувала своїм батькам, які в усьому підтримують її, Анатолієві Покотюку, який надихає її до творчості, усьому колективу музею. Розповідаючи про заняття зі своїми вихованцями, вона підкреслила, що задоволена ними, що чимало почерпнула від них і для себе, вони не тільки розвивали фантазію і м'язи рук, але й черпали у цій роботі натхнення, духовно зростали. Пані Наталія зазначила, що наразі працювала лише одна група учнів, бо немає більшого приміщення, хоча набагато більше школярів виявили бажання вчитися ліпити з глини.
"Діти повинні зростати духовно і ми сьогодні побачили такий ріст, підкреслила Аннина мама п. Зоряна. Дівчатка будуть знати, що їхні роботи є в музеї, будуть приводити сюди своїх друзів. Дуже важливо, що ми, як трипільці, посіяли зернятко і воно проросло".
"Нещодавно я побувала в трипільському музеї. Мені вже багато років та тільки тепер дізналася, що це найяскравіше явище первісного світу, перша з відомих культур землеробів та гончарів, з якої почалася історія України, зазначила Василина Ковальова. Сьогодні відчула цей дух тут. Рада, що дівчаткам вдалось здійснити задумане. Їхні вироби дуже гарні, вони можуть прикрасити будьякий домашній інтер'єр".
Гості музею також оглянули останні роботи Анатолія Покотюка. Нині митець працює над новою експозицією, присвяченою Майдану і Небесній сотні, в яку увійдуть унікальні експонати від кращих учасників Майдану, а також творчі картини, присвячені козакамхарактерникам, Тарасові Шевченку, багатьом святим та найсвятішим місцям світу, з їхніми реліквіями.
Тож зайдіть у музей, огляньте ці роботи і, впевнена, не пошкодуєте, адже тут панує особливий дух, який вносить в душу кожного мир і спокій, надихає на добрі справи, які нам так потрібні нині.
Валентина БЛУДОВА.
Фото Ольги ЯНЧУК.