НАЙБІЛЬША ЛЮБОВ – УКРАЇНА!
В пошані нині псевдо-героїзм,
Подоба квола на життя й людину.
Дай Бог не загубити оптимізм,
Не обернути Україну на руїну.
Бо задля чого проливалась кров? –
Раз не навчилися по вірі жити.
Та материнську ту святу любов
Не дай нам, Боже, знову осквернити.
У кожного він свій – по силі – хрест,
А нарікати звиклося від ліні.
Та хай там що, а ми йдемо вперед –
З Днем Незалежності і слава Україні!
Серпень літу турбот завдає.
Чути в небі птахів голосіння.
Свій до свого іде по своє,
Час збирати і хліб, і каміння.
І збагнути нарешті пора:
Вітер ломить самотні стеблини.
Тільки єдність усіх пригорта
Під широке крило України.
Ми – народ, що в борні охрестивсь,
Щоб воскресла і мова, і пісня.
Тут Шевченка "Кобзар" народивсь,
Лесі Мавка блукає по лісу.
В край мій линуть птахи навесні,
Подолавши кордони й негоди.
Кличе їх таїна рідних гнізд,
Поклик серця і поклик природи.
Так і люди – повернуться все ж,
Бо душі не зігріє чужина.
Лиш любов, без кордонів і меж,
А найбільша любов – Україна!
Світлана МЕЛЬНИЧУК.
с. Перетоки.
ВСТАВАЙ, УКРАЇНО!
Вставай, Україно!
Бо годі вже спати!
Осяяло сонечко
Сині Карпати.
Ранок чудовий
Сьогодні настав,
Багато турботи в нас,
Багато в нас справ.
Треба в дорогу
Із ранком рушати,
Треба Вітчизну
Свою прикрашати.
Квіткою ніжною,
Гроном-калиною.
Піснею тішити
В світі єдиною.
Гімн зазвучав –
Кладу руку на серденько,
Ти – колосочок,
А я в ньому – зернятко.
Ти – море безкрає,
Пісчинка я в ньому,
Тебе не віддам я,
На світі нікому.
Буду леліяти,
Серцем кохати.
Ти край мій коханий
Єдиний, як мати,
Що в цілому світі,
У серці єдина,
І ймення твоє
Дороге – Україна.
Любов РИБАК.
с. Угринів.