Пандемія Коронавіруси привела до погіршення економічної ситуації в усьому світі. Уряди більшості країн роблять все можливе для захисту свого економічного потенціалу. В даний час в Європі розгортається політика протекціонізму: уряду економічно розвинених країн пропонують своїм корпораціям переводити виробничі потужності на територію своїх країн. У разі, якщо повернути їх важко, рекомендується передавати їх в юрисдикцію більш лояльних країн. Як вплине політика протекціонізму в європейських країнах на економіку України, розповів провідний український експерт з податкової і митної політики Мирослав Продан.
Перед Україною, на думку Продана, в політиці імпортозаміщення є два виклики. З одного боку, політика протекціонізму в європейських країнах зробить негативний вплив на рівень українського експорту в цей регіон. Наші експортери будуть змушені переорієнтуватися на ринки Китаю, Індії або африканських країн.
Але перенесення європейськими транснаціональними компаніями своїх виробництв на території більш лояльних держав може дати Україні шанс на отримання додаткових ресурсів, таких як прямі інвестиції. Місцезнаходження в центрі Європи робить нашу країну найбільш комфортною логістично. Але для цього наш уряд повинен почати активно застосовувати всі можливі заходи в цьому напрямку. Необхідно провести лібералізацію умов міжнародної кооперації та забезпечити потенційних інвесторів усіма додатковими гарантіями. Адже військовий конфлікт на Сході країни, корупція і відсутність законодавства щодо захисту іноземних інвестицій роблять шанси України сумнівними. Мирослав Продан вважає, що імпортозаміщення варто замінити імпортозамінної індустріалізацією, оскільки імпортозаміщення може привести до негативних наслідків. Це і неефективність импортозамещающего виробництва, і відтік валюти і більшої частини доходу за кордон. У секторах економіки, де буде впроваджена програма імпортозаміщення, можливий спад.
Разом з тим, Мирослав Продан вказує на ще одне застереження при введенні імпортозаміщення – ментально-історичне. Більшість українців будуть незадоволені відсутністю доступу до імпортної продукції, оскільки вважають його проявом свободи і український уряд не може не рахуватися цей факт. Громадяни повинні бути забезпечені доступом до якісної імпортному і вітчизняному товару, а національний виробник – до вільних фінансових ресурсів і новітніх технологій.