Того дня в Музеї народознавства п’ятої школи м. Сокаль зібралися старшокласники, вчителі, гості. Дівчата і юнаки – в українських вишиванках, на столі – образ Богоматері.
Заступник директора школи з виховної роботи Світлана Практика назвала тему «круглого столу»: «Хто не знає свого минулого – той не вартий майбутнього». Свій виступ вона розпочала з тривожної ноти:
– У нас хочуть відібрати мову, затоптати людську гідність, змінити історію. Нас це болить і тривожить, адже той, хто не знає свого минулого не вартий і майбутнього. Наш обов’язок – знати своє минуле, свою історію.
14 жовтня – день пресвятої Богородиці, день створення УПА. Тож хвилиною мовчання вшануймо пам’ять загиблих за волю України.
Соломія Мулявко прочитала вірш-молитву до Діви Марії.
Співробітник церкви арх. Михаїла о. Роман Синицький розповів присутнім історію свята Покрови, яка своїми коренями сягає п’ятого століття після народження Христа.
Про створення УПА, її організаційну структуру розповіла вчитель історії Світлана Горбань, підкресливши, що Українська Повстанська Армія виникла на Волині, де найбільше гнобили українців – гнобили більшовицькі партизани, німецькі окупанти, польські загарбники. А створили УПА саме на свято Покрови тому, що воно символізувало перемогу над ворогом. І ще – щоб мати могутню покровительку, заступницю, яка допоможе визволити рідний край.
Вчителька історії Наталія Швець провела презентацію на тему «Діяльність УПА». Учні дізнались, що головним завданням Української Повстанської Армії був захист населення від окупантів, зміна свідомості українців. За підтримку повстанського руху 134 тисячі українців заарештували, 153 тисячі – розстріляли, 203 тисячі – депортували. Вони ще раз почули і побачили фрагменти з фільму про стійкість і незламний дух вояків УПА. Недаремно Шарль де Голль сказав: «Якби у французької армії був такий дух, як в УПА, то німецький чобіт ніколи б не топтав французьку землю».
Наймолодша учасниця дійства – третьокласниця Неля Прихідько, а також юна поетеса, учениця 8 класу Вікторія Лялька прочитали вірші про УПА.
Цікавим був виступ члена районних організацій Спілки політв’язнів УПА, КУНу, станиці Братства вояків УПА Михайла Куцяби. В 1947 році, коли його родину разом з іншими вивозили на Сибір, йому вдалося втекти. Так у дванадцять років хлопчик став підпільником. Був зв’язковим, посильним, доставляв воякам продукти, словом, допомагав чим міг. На все життя запам’ятав він своїх старших товаришів, які загинули за волю України, своїх односельчан, які померли в Сибіру від непосильної праці і голоду, запам’ятав слова з Декалогу українського націоналіста: здобудеш українську державу, або загинеш в борні за неї. Зі сльозами на очах пан Михайло, зокрема, сказав:
– Оскільки я був ще малим, до лісу мене не брали, а казали: як виростеш, станеш батьком, дідусем – розказуй дітям, внукам, як ми любили Україну і боролись за її незалежність. Нині вам, дорогі діти, не треба воювати, шануйте своє здоров’я, вчіться і бережіть Україну.Маємо незалежну державу, за яку боролись вояки УПА, але їх, на жаль, не визнають.
Відповідаючи на питання старшокласників, пан Михайло, зокрема, підкреслив, що УПА діяла по всій Україні. Тільки на західних теренах боролись 50 куренів, в складі УПА було 15 іноземних куренів – грузинів, азербайджанців, росіян, євреїв, які були незгідні з більшовицько-сталінською політикою. Він назвав імена героїв, які не дожили до наших днів. На закінчення пролунали пісні «Повіяв вітер степовий» та «Йшли селом партизани». Учні подарували гостям квіти та сувеніри. Світлана Практика закликала молодь шанувати
і завжди пам’ятати про тих, хто поклав своє життя на олтар України.
Валентина БЛУДОВА.